Устеріки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Устеріки
Вознесенська церква
Вознесенська церква
Вознесенська церква
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Верховинський район
Громада Білоберізька сільська громада
Основні дані
Засноване 1623[2]
Населення 746[1]
Площа 90 км²
Густота населення 8,29 осіб/км²
Поштовий індекс 78715
Телефонний код +380 03432
Географічні дані
Географічні координати 48°07′38″ пн. ш. 24°59′24″ сх. д. / 48.12722° пн. ш. 24.99000° сх. д. / 48.12722; 24.99000Координати: 48°07′38″ пн. ш. 24°59′24″ сх. д. / 48.12722° пн. ш. 24.99000° сх. д. / 48.12722; 24.99000
Середня висота
над рівнем моря 		533 м[1]
Водойми Черемош
Місцева влада
Адреса ради 78715 Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Устеріки
Карта
Устеріки. Карта розташування: Україна
Устеріки
Устеріки
Устеріки. Карта розташування: Івано-Франківська область
Устеріки
Устеріки
Мапа
Мапа

CMNS: Устеріки у Вікісховищі

Устері́ки — село Верховинського району Івано-Франківської області, що в Україні. Входить до складу Білоберізької сільської громади.

Розташування[ред. | ред. код]

Устеріки розташовані у Покутсько-Буковинських Карпатах, на берегах річок Білий Черемош та Чорний Черемош, за 18 км від районного центру Верховина та 67 км від залізничної станції Заболотів, 22,2 км від Косіва, 25,5 км від Вижниці та за 41,1 км від Коломиї.

Через село проходять автомобільні шляхи на Чернівці, Кути і до верхів'я річки Білий Черемош, аж до кордону з Румунією.

Історія[ред. | ред. код]

Мешканці села брали участь в опришківському русі. В Устеріках бував Олекса Довбуш. До загону опришків Бойчука входив Кочерганюк з Устерік. У 1812 році тут опришків очолював О. Недоходюк, у 1816 році — С. Бельмега. У селі знаходилась підземна кам'яна споруда, в якій тримали закованими у ланцюги опришків Олекси Довбуша. Звідси перевозили схоплених опришків до в'язниць у Кутах і Коломиї.

У 1830-их й до 1849 року в Устєріках був осідок Карла Ґрдлічки — мандатора Косова, Кутів і Пістиня, що належали тоді до Коломийського циркула (створений 1817 р.)[3]

12 серпня 1952 р. Жаб’євський райвиконком ліквідував Стебнівську сільраду з приєднанням її до Устеріківської сільради.

З 1991 року в складі незалежної України.

2 жовтня 2015 року шляхом об'єднання Білоберізької, Устеріківської та Хороцівської сільських рад село увійшло до Білоберізької сільської громади[4].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Білоберізької сільської громади.[5]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району, село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району.[6]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 778 осіб, з яких 333 чоловіки та 445 жінок.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 738 осіб.[8]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 99,87 %
російська 0,13 %

Церква Вознесіння Господнього[ред. | ред. код]

Розташована в центрі села, з півночі від головної дороги. Церква Вознесіння Господнього належить до УПЦ КП. Настоятель — ієрей Петро Данильчик. Храм — пам'ятка архітектури національного значення (ох. № 1150-Н)[10].

Церква Вознесіння Господнього

У 1927 року, під керівництвом війта Недоходюка М. І., розпочалось будівництво церкви майстрами з с. Яворів. Церкву збудовано у 1930 році, а 1936 року Храм був освячений. Під час радянського періоду зачинена, проте віруючі все одно проводили богослужіння. Тодішня влада на початку 1980-х років перетворила церкву на краєзнавчий музей. У 1990 році, під тиском громади та за сприяння сільської ради, церкву було відчинено. Чин освячення Храму здійснив протоірей Роман Олексюк. 1992 року на церковному подвір'ї була зведена дзвіниця та встановлений дзвін, освячений в честь Апостола Андрія Первозваного.

За часів незалежності у Храмі було проведено ряд ремонтних робіт, зокрема перекритий дах: замість гонту поставлено бляху, а також встановлено іконостас. У 2000 році були розписані стіни Храму. За настоятельства протоієрея Василя Данильчика, у 2004 році, біля церкви була збудована кам'яна капличка зі скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці.

2012 року на території Храму зведено приміщення недільної школи. У січні 2015 року було освячено та встановлено ще два дзвони: на честь Святого Василія Великого (70 кг.) та на честь Святої Мучениці Софії (40 кг).

Архітектура[ред. | ред. код]

У храмовій споруді втілені найхарактерніші риси гуцульської школи народної дерев'яної архітектури. Наймолодша за віком серед дерев'яних церков у Верховинському районі.

Дерев'яна, невелика за розмірами, хрестова в плані, яку завершує один верх на середхресті нави, з піддашшям на випусках вінців зрубів. Західний і південний входи оформлені крильцями. Пропорції споруди високі. Весь простір інтер'єру підпорядковане монументально розкритому увись верху. З заходу до бабинця прибудували рівноширокий зашклений ґанок, з півдня до нави — менший ґанок. Захристія прибудована при східній стіні вівтаря. Над опасанням стіни суцільно оббиті бляхою з чеканкою, під опасанням зберегли з відкритого зрубу. Дерев'яна дзвіниця не збереглася[11].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • ФАП[12]
  • Школа[13][14]
  • Завод гранульованого палива[15]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Учасники визвольної боротьби ОУН та УПА[ред. | ред. код]

Захоплені та засуджені за участь у визвольній боротьбі[ред. | ред. код]

  • КІЦЕК Іван Васильович, 1929 р. н., с. Устеріки Верховинського району, українець, малописьменний. Проживав нелеґально. Заарештований 02.05.1945. Звинувачення: вояк УПА (сотня Дорошенка), псевдо — Гуска. Військовим трибуналом військ МВС СРСР Північно-Печорської залізничної маґістралі 31.08.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна Реабілітований 15.07.1992.
  • НЕДОХОДЮК Марія Паліївна, 1914 р. н.,с. Устеріки Верховинського району, українка, ос-віта початкова. Проживала в с. Устеріки, селянка. Заарештована 27.03.1945. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Калина, станична ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 17.07.1945 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 04.07.1994.
  • ПЕЛАТЮК Іван Палійович, 1900 р. н., с. Устеріки Верховинського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Зелене, лісоруб. Заарештований 25.01.1947. Звинувачення: збирав продукти для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 24.05.1947 засуджений на 10 ро­ків позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 18.12.1995.
  • ТАНАСІЙЧУК Василь Іванович, 1928 р. н.,с. Ус­теріки Верховинського району, українець, малописьменний. Проживав нелеґально. Заарештований 21.02.1951. Звинувачення: вояк УПА, псевдо — Дорошенко. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 30.05.1951 засуджений на 25 ро­­ків позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 04.02.1992.
  • ШУФЛЕЙТЮК Михайло Гнатович, 1923 р. н., с. Устеріки Верховинського району, українець, освіта початкова. Прийшов із повинною. Проживав у с. Устеріки, лісоруб, секретар сільської комсомольської організації. Заарештований 27.10.1947. Звинувачення: вояк УПА (сотня Підгірського, 1944), псевдо — Левко, поширював листівки антирадянськоно змісту. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 10.03.1948 засуджений на 25 ро­ків позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 11.09.1956.

Загинули в збройній боротьбі[ред. | ред. код]

  • БЕЛЬМЕГА Дмитро Іванович, 1903 р. н., с. Устеріки Верховинського району, українець, малописьменний. Леґалізувався. Проживав у с. Красноїлля, селянин. Заарештований 22.01.1945. Звинувачення: вояк резервної сотні УПА (1944), псевдо — Бик. Військовим трибуналом військ НКВС Ста­ніславської області 14.03.1945 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Загинув 10.09.1945 в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 18.03.1992.
  • ПОП’ЮК Василь Танасійович, 1910 р. н., с. Устеріки Верховинського району, українець, освіта початкова. Проживав нелеґально. Заарештований 24.03.1951. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Степ, господарчий підрайонної ОУН. Загинув 04.05.1951 в тюрмі, місце поховання невідоме. Ре-абілітований 22.09.1998.
  • БЕЛЬМЕГА Микола, 1925 р. н., с. Устеріки Верховинського району, вояк УПА, псевдо - Вогник, † 15.07.1945 р., невідомо.
  • ВИКОЛЯК Анастасія Іванівна, 1925 р. н., с. Устеріки Верховинського району, санітарка УПА, псевдо - Голубка, † 28.01.1949 р., с. Бистрець Верховинського ра­йону.
  • ГРИГОРАК Іван Степанович, 1912 р. н., с. Устеріки Верховинського району, стрілець боївки кущової ОУН, псевдо - Хмара, Кубань, † 13.03.1945 р., с. Верхній Ясенів Верховинського району.
  • ЖИКАЛЮК Дмитро Іванович, 1909 р. н., с. Устеріки Верховинського району, чотовий сотні Підгір­ського, заступник референта пропаґанди Кутського райпроводу ОУН, псевдо - Твердий, † 08.04.1953 р. (роз­стріляний).
  • ІЛІЙЧУК Дмитро Дмитрович, 1907 р. н., с. Устеріки Верховинського району, керівник Кутського райпроводу ОУН, псевда - Галуза, Кобзар, † 24.01.1951 р., біля с. Барвінків Верховинського району.
  • НЕДОХОДЮК Микола Дмитрович, 1909 р. н.,с. Устеріки Верховинського району, стрілець боївки кущової ОУН, Залізняк, † 13.03.1945, с. Верхній Ясенів Верховинського району.
  • ЯЦКОВСЬКА Катерина Дмитрівна, 1925 р. н., с. Усте­ріки Верховинського району, помічниця станичного ОУН, † березень 1947 р., невідомо.
  • ЯЦКОВСЬКА Марія Дмитрівна, 1909 р. н., с. Устеріки Верховинського району, зв’язкова станичної ОУН, † березень 1947 р., невідомо.
  • ЯЦКОВСЬКИЙ Танасій Дмитрович, 1911 р. н., с. Устеріки Верховинського району, командир запасної сотні УПА, охоронець Жаб’ївського рай­проводу ОУН, Жайворонок, † 08.08.1951, с. Замагора Верховинського району.

Загинули на території села[ред. | ред. код]

  • КАЛІМБРОВСЬКИЙ Юрій Іванович, 1925 р. н.,с. Устеріки Верховинського району, стрілець боївки кущової ОУН, псевдо - Ясень, † 25.05.1948 р., с. Устеріки.
  • МАРУСЯК Михайло Андрійович, 1918 р. н., с. Верх­ній Ясенів Верховинського району, вояк УПА, псевдо - Луг, † 1945 р., с. Устеріки Верховинського району.[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ с Устеріки Івано-Франківська область - Офіційний портал ВР України
  2. ↑ Історія міст і сіл УРСР: Івано-Франківська область. – К.: ГРУРЕ, 1971 р.
  3. ↑ Provinzial-Handbuch (Provincial-Handbuch) der Königreiche Galizien und ...
  4. ↑ ВВРУ, 2016, № 10, стор. 55
  5. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  8. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  9. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  10. ↑ Устеріки. Церква Вознесіння Господнього 1930
  11. ↑ Пам'ятники містобудування та архітектури УРСР. — К .: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 223
  12. ↑ Відкриття ФАПу в селі Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області[недоступне посилання з травня 2019]
  13. ↑ Устеріківська ЗОШ І-ІІ ст.
  14. ↑ Громада за громаду. У Білоберізькій ОТГ згоріла школа
  15. ↑ На Верховинщині у селі Устеріки розпочались пускові роботи на новоствореному підприємстві філії «Біоукрпаливо». Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 25 травня 2019.
  16. ↑ Івано-Франківська область. www.reabit.org.ua. Процитовано 15 листопада 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Селища
Села
Населені пункти Верховинського району
Смт
Селища
Села
Барвінків • Бережниця • Бистрець • Біла Річка • Білоберізка • Буковець • Буркут • Великий Ходак • Верхній Ясенів • Вигода • Віпче • Волова • Голови • Голошина • Грамотне • Гринява • Дземброня • Довгополе • Замагора • Зелене • Ільці • Кохан • Красник • Красноїлля • Кривопілля • Криворівня • Перехресне • Полянки • Пробійнівка • Рівня • Сеньківське • Стаїще • Стебні • Топільче • Устеріки • Хороцеве • Черемошна • Черетів • Чорна Річка • Яблуниця • Явірник
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Устеріки&oldid=42283350