Фасція (анатомія)
| Fascia | |
|---|---|
 Поперечна фасція живота (лат. fascia transversalis) | |
| Деталі | |
| Попередник | mesenchyme |
| Ідентифікатори | |
| Латина | fascia |
| Анатомія Грея | subject #104 |
| MeSH | D005205 |
| TA98 | A04.0.00.031 |
| TA2 | 2015 |
| FMA | 78550 |
| Анатомічна термінологія | |
Фа́сція (лат. fascia, буквально — «пов'язка», «зв'язка», «бинт») — вид сполучної тканини, «м'який скелет» людського тіла, який пронизує його повністю й визначає тип тілобудови (конституції) та її індивідуальні особливості[1]. Фасція підтримує, стабілізує, оточує й відокремлює м'язи та інші внутрішні органи. Розрізняють поверхневу, глибоку, а також вісцеральну (або парієтальну) фасцію.
Подібно до зв'язок, апоневрозів і сухожиль, фасція складається з фіброзної сполучної тканини, що містить щільні пучки колагенових волокон, розташованих у вигляді хвилястого візерунку з паралельним напрямком натягу. Фасція — найбільш гнучка сполучна тканина, але, водночас, здатна протистояти великій однонаправленій напрузі, аж допоки її хвилястий малюнок волокон не розпрямляється. Колагенові волокна виробляються фібробластами, розташованими в межах фасції.[2]
Фасції схожі на зв'язки і сухожилля, адже теж мають колаген як основний компонент. Вони відрізняються розташуванням та функціями: зв'язки з'єднують одну кістку з іншою, сухожилля приєднують м'язи до кісток, а фасції оточують м'язи й окремі пучки м'язових волокон, судинно-нервові пучки, внутрішні органи та інші структури.
Структура[ред. | ред. код]
Існує певна полеміка про те, які структури вважаються «фасціями», і вони повинні бути класифіковані.[3] Ось дві найбільш поширені системи:
- Класифікація 1983 р. у виданні Nomina Anatomica (NA 1983)
- Класифікація 1997 р. у виданні Terminologia Anatomica (TA 1997)
| NA 1983 | TA 1997 | Опис | Приклад |
|---|---|---|---|
| Поверхнева фасції | (не вважається фасцією в цій класифікації) | Знаходиться в підшкірному шарі в більшості областей тіла, зливається з ретикулярним шаром дерми.[4] | Фасція Скарпа (мембранозний шар поверхневої абдомінальної фасції) |
| Глибока фасція | Фасції м'язів | Щільна волокниста сполучна тканина, яка пронизує і оточує м'язи, кістки, нерви і кровоносні судини тіла. | Поперечна фасція |
| Вісцеральна фасція | Вісцеральна фасція, парієтальна фасція | Підтримує органи в їхніх порожнинах і загортає їх у прошарки сполучної тканини — оболонки. | Перикард |
Поверхнева фасція[ред. | ред. код]
Поверхнева фасція — це нижній шар шкіри в майже всіх областях тіла, що зливається з шаром ретикулярної дерми,[5]присутній на обличчі, над верхньою частиною грудино-ключично-соскоподібного м'яза, на потилиці, шиї й над грудиною.[6] Поверхнева фасція складається, в основному, з пухкої сполучної жиромісткої тканини і є шаром, який в першу чергу визначає форму тіла (тип конституції). На додаток до присутності під шкірою, поверхнева фасція оточує внутрішні органи, судинно-нервові пучки й зустрічається в багатьох інших місцях, де заповнює вільний простір. Поверхнева фасція служить для зберігання жирів і води; є містилищем лімфатичних і кровоносних судин та нервів; вона також виконує роль захисної й утеплювальної оболонки.[1]
Поверхнева фасція присутня, але не містить жиру, на очах, вухах, мошонці, пенісі й кліторі.[7]
Завдяки своїм в'язкоеластичним властивостям, поверхнева фасція може розтягуватися, щоб вмістити нові відкладення жиру при різних, зокрема допологових, підвищеннях ваги. У випадках фізіологічної (наприклад, при вагітності й пологах) чи патологічної (при різних хворобливих станах) утрати ваги, поверхнева фасція повільно повертається до вихідного рівня натягу.
Вісцеральна фасція[ред. | ред. код]
Вісцеральна фасція (також називається субсерозною фасцією) підтримує й обмежує органи в їхніх порожнинах і загортає їх у листки сполучної тканини — оболонки. Кожен з органів покритий подвійним шаром фасції; ці шари розділені тонкою серозною оболонкою.
- Шар, прилеглий до зовнішньої стінки органу, називається парієтальним (лат. parietalis пристінковим) шаром
- Безпосередня оболонка органу, відома як вісцеральний шар. Органи мають спеціалізовані назви для своїх вісцеральних фасцій. У головному мозку, відомі як мозкові оболони, в серці- перикард; в легенях — плевра; а в животі — очеревина.[8]
Вісцеральна фасція менш, ніж поверхнева фасція, здатна розтягуватися. Відповідно до своєї підтримуючої й фіксуючої ролі щодо органів, фасція повинна підтримувати форму й положення органу, який огортає. Якщо вона занадто слабка, це спричиняє його пролапс або опущення. Але якщо наявний гіпертонус фасції, це обмежує моторику відповідного органу.[9]
Глибока фасція[ред. | ред. код]
Глибока фасція являє собою шар щільної волокнистої сполучної тканини, яка оточує окремі м'язи, а також ділить групи м'язів на фасціальні комірки. Ця фасція має високу щільність еластинових волокон, що визначає її розтяжність і пружність.[10] Спочатку вважалося, що глибока фасція не має судин. Однак пізніші дослідження підтвердили наявність тонких кровоносних судин.[11] В ній також багато сенсорних рецепторів.[12] Приклади глибокі фасції: широка фасція стегна (лат. fascia lata femori), глибока фасція стегна (fлат. ascia profunda femori), плечова фасція (лат. fascia blachii), попереково-грудна фасція (лат. fascia lumbodorsalis).
Функція[ред. | ред. код]
Фасції, як правило, розглядаються як пасивні структури, які передають механічну напругу при м'язовій діяльності або при дії зовнішніх сил по всьому тілу. Важлива функція м'язової фасції — зменшення тертя. При цьому фасції здійснюють комфортний і, водночас рухомий захист нервів і кровоносних судин, які проходять поміж м'язами.[13] Фасціальна тканина часто іннервується чутливими нервовими закінченнями — як мієліновими, так і немієліновими нервами. Виходячи з цього, визначена пропріоцептивна, інтероцептивна й ноціцептивна функції фасції — тобто участь у здійсненні функцій чутливості — глибокої чутливості, м'язово-суглобового й просторового відчуття.[14]
Клінічне значення[ред. | ред. код]
Зміна властивостей фасції — жорсткість, втрата здатності до розтягування (як при міофасціальному синдромі), або навпаки — надмірна еластичність і втрата підтримуючої та захисної функції — ознака деяких хворобливих станів, або наслідок травми.[15] Запальні захворювання (фасціїт) або травми викликають фіброз і спайки. Це може статися внаслідок хірургічних маніпуляцій, при утворенні рубців й шрамів.
Анатомічні футляри й тунелі[ред. | ред. код]
Фасція утворює комірки, тунелі й футляри всередині тіла, які містять м'язи і нерви.
У хірургічній практиці знання таких футлярів необхідне для лікування флегмони, при якій часто піогенною мембраною слугує сам фасціальний футляр, в межах котрого розмножуються патогенні мікроорганізми й утворюється гній.
У неврологічній практиці зустрічаються тунельні синдроми, такі як синдром зап'ястного каналу, синдром кубітального каналу та інші. Вони характеризуються болем, відчуттям оніміння і поколювання в результаті здавлювання нерва в каналі.
У лікуванні захворювань фасції використовуються хірургічні, фізіотерапевтичні процедури, лікарські засоби, масаж і т. зв. «фасціальні» методики: кінезітерапія, кінезіологія, остеопатія тощо.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Hedley, Gil (2005). The Integral Anatomy Series Vol. 1: Skin and Superficial fascia.
- ↑ Marieb, Elaine Nicpon; Hoehn, Katja (2007). Human anatomy & physiology. Pearson Education. с. 133. ISBN 978-0-321-37294-9.
- ↑ Committee on Anatomical Termi, Federative. Terminologia Anatomica: International Anatomical Terminology. Thieme Stuttgart. с. 33. ISBN 3-13-114361-4.
- ↑ Skandalakis, John E.; Skandalakis, P.N.; Skandalakis, L.J.; Skandalakis, J. (2002). Surgical Anatomy and Technique, 2nd Ed. Atlanta, GA: Springer. с. 1–2. ISBN 0-387-98752-5.
- ↑ Skandalakis, John E.; Skandalakis, P.N.; Skandalakis, L.J.; Skandalakis, J. (2002). Surgical Anatomy and Technique, 2nd Ed. Atlanta, GA: Springer. с. 1–2. ISBN 0-387-98752-5.
- ↑ Paoletti, Serge (2006). The Fasciae: Anatomy, Dysfunction & Treatment. Seattle, WA: Eastland Press. с. 23–24. ISBN 0-939616-53-X.
- ↑ Norman Eizenberg, General Anatomy: Principles and Applications (2008), p 70.
- ↑ Hedley, Gil (2005). The Integral Anatomy Series Vol. 3: Cranial and Visceral Fasciae (DVD). Integral Anatomy Productions. Процитовано 17 липня 2006.
- ↑ Paoletti, Serge (2006). The Fasciae: Anatomy, Dysfunction & Treatment. Seattle, WA: Eastland Press. с. 146–147. ISBN 0-939616-53-X.
- ↑ Hedley, Gil (2005). The Integral Anatomy Series Vol. 2: Deep Fascia and Muscle (DVD). Integral Anatomy Productions. Процитовано 17 липня 2006.
- ↑ Stecco, Carla (2015). Functional Atlas of the Human Fascial System. Edinburgh, UK: Churchilll Livingstone Elsevier. с. 59. ISBN 978-0-7020-4430-4.
- ↑ Schleip, Robert (2003). Fascial plasticity – a new neurobiological explanation: Part 1. Journal of Bodywork and Movement Therapies. 7 (1): 11—9. doi:10.1016/S1360-8592(02)00067-0.
- ↑ Faller, A.; Schuenke, M. (2004). The Human Body. Thieme Medical Publishers. с. 127.
- ↑ Schleip R «Fascia as an organ of communication».
- ↑ Clinical relevance of fascial tissue and dysfunctions. Curr Pain Headache Rep. 18 (8): 439. 2014. doi:10.1007/s11916-014-0439-y. PMID 24962403.
|
