Фер-Айл
| Фер-Айл | |
|---|---|
 Захід сонця над південним маяком | |
|
Карта  | |
| Географія | |
| 59°31′48″ пн. ш. 1°37′48″ зх. д. / 59.53000000002777625° пн. ш. 1.630000000028° зх. д.Координати: 59°31′48″ пн. ш. 1°37′48″ зх. д. / 59.53000000002777625° пн. ш. 1.630000000028° зх. д. | |
| Природоохоронна територія | Fair Isle SSSId[1] |
| Акваторія | Північна Атлантика, Північне море |
| Група островів | Шетландські острови |
| Площа | 7,68 км² |
| Довжина | 4,8 км |
| Ширина | 2,4 км |
| Найвища точка | 271 м |
| Країна | |
 Шотландія | |
| Адм. одиниця | Шетландські острови |
| Населення |
68 (2013р) |
| Вебсайт | nts.org.uk/visit/places/fair-isle |
  Фер-Айл Фер-Айл (Велика Британія) | |
 | |
 Фер-Айл у Вікісховищі | |
Фер-Айл (англ. Fair Isle, давньосканд. Friðarey, шотл. гельська Fara) — острів в північній Шотландії, що розташований приблизно на однаковій відстані між Шетландськими та Оркнейськими островами. Він славиться своєю пташиною обсерваторією і в'язанням в традиційному стилі.
Історія[ред. | ред. код]
Острів Фер-Айл, завдяки багатству риб в навколишніх водах і незважаючи на брак будівельних матеріалів, заселений з бронзової доби.
20 серпня 1588 флагман Непереможної армади El Gran Grifón зазнав аварії, врятувалися 300 моряків і 6 тижнів жили з острів'янами. Залишки корабля знайдені в 1970 році.
19 вересня 1877 біля берегів острова зазнало аварії судно Black Watch[2].
На горі Ворд-Гілл збереглися залишки радарного поста ВПС Британії часів Другої світової війни, там же знаходяться і уламки розбитого німецького бомбардувальника «Хейнкель-111».
У 1954 році Фер-Айл був придбаний Шотландським фондом Національного спадщини у Джорджа Ватерсона, засновника орнітологічного центру[3].
Географія[ред. | ред. код]
Острів адміністративно є частиною Шетландських островів, віддалений на 38 км на південь від узбережжя Шотландії, а також 43 км на північний схід від Оркнеїв (Норт-Роналдсей). Має довжину 4,8 км, ширину 2,4 км і площа 7,68 квадратних кілометра. Найвища точка — гора Ворд-Гілл, 217 метрів над рівнем моря.
Північна частина являє собою кам'янисті пустища, порослі вересом. Західний берег складається зі скель висотою до 200 м.
Омивається Північним морем[4].
Клімат[ред. | ред. код]
У вересні 1978 на острові спостерігався вітер швидкістю 167 кілометрів на годину[5].
Населення[ред. | ред. код]
Більшість з 68 мешканців живе в хуторах в південній частині острова. У 1900 році населення досягало чотирьох сотень, і з тих пір постійно зменшується.
Релігія[ред. | ред. код]
Лише християнство є формально організованою релігією на Фер-Айл. Є дві церкви, одна методистська, і одна Церква Шотландії (пресвітеріанська). Методистська церква була побудована в 1886 році, а Церква Шотландії — в 1892.
Економіка[ред. | ред. код]
Традиційний промисел[ред. | ред. код]
Фер-Айл знаменитий своїми в'язаними джемперами, складовим джерелом доходу для жінок острова. Чоловіки зайняті в сільському господарстві.
Енергетика[ред. | ред. код]
З 1982 року дві третини енергоспоживання забезпечується вітрогенераторами, а частина, що залишилася — дизель-генератором. Фер-Айл має дві електромережі — загального призначення і обігріву, зі своїми кабельними мережами.
Комунікації[ред. | ред. код]
Острів покривається двома базовими станціями GSM-стандарту (900 МГц) британських операторів стільникового зв'язку Vodafone і Telefónica O2.
Входить до поштового району, якому відповідає код «ZE2».
На ім'я острова названий морський район Метеослужби Великої Британії, що включає води навколо Шетландських і Оркнейських островів.
Транспорт[ред. | ред. код]
Аеропорт острова приймає рейси з Лервіка (Тінгволл)[6] та Самборо (травень-жовтень)[7].
Пором «Good Shepherd IV» ходить в село Грутнесс на мисі Самбір-Гед острова Мейнленд[8].
Дорожня мережа з'єднує населені райони острова по всій його довжині.
Освіта[ред. | ред. код]
Фер-Айл має початкову школу, з двома класами. Існує повний робочий день в старшого викладача, і частина часу в учителя-асистента. Число учнів змінюється з часом, але, як правило, між 5 і 10. Острів'яни середнього шкільного віку, як правило, навчаються за межами острова, на Шетландських островах, де вони поселяються в гуртожитку, а повертаються на острів під час канікул.
Орнітологія[ред. | ред. код]
Див. Також: Фауна Шотландії
З початку XX століття на острові проводилися спостереження за міграцією перелітних птахів. Орнітологічний центр був відкритий Джорджем Вотерстоном в 1948 році.
Ендемічним для острова є підвид волового очка Troglodytes troglodytes fridariensis.
На острові організовано заказник «Фер-Айл» площею 5,61 квадратних кілометрів. Під охороною:
- Підвид волового очка Troglodytes troglodytes fridariensis — 37 особин, 100 % популяції (1997 рік).
- Поморник великий
- Гагарка.
- Буревісник кочівний.
- Поморник короткохвостий.
- Мартин трипалий.
- Крячок полярний — 1120 пар, 2,5 % популяції Великої Британії (1993—1997 рік).
- Сула атлантична.
- Кайра тонкодзьоба — 25165 пар, 1,1 % популяції Східної Атлантики (1994 рік).
- Іпатка атлантична
- Баклан чубатий.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://sitelink.nature.scot/site/620
- ↑ Звіт про катастрофу судна Black Watch. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Купівля острова. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Опис кордонів Північного моря (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Погода у Великій Британії вересень. Архів оригіналу за 3 квітня 2008. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Аеропорт Тінгволл. Архів оригіналу за 9 квітня 2013. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Аеропорт Самборо. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Пором. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 1 лютого 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт Фейр-Айсла [Архівовано 25 жовтня 2005 у Wayback Machine.]
- Орнітологічний центр Фейр-Айсла
- Останні спостереження центру
- Fair Isle Electricity Company Ltd
- Аеропорт Фейр-Айсла
- Фотогалерея острова [Архівовано 9 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Examples of Fair Isle Knitting
- NPR Story on Fair Isle [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||
