Фоменко Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фоменко Микола Володимирович
рос. Николай Владимирович Фоменко
Основна інформація
Повне ім'я рос. Николай Владимирович Фоменко
Дата народження 30 квітня 1962(1962-04-30)[1] (61 рік)
Місце народження Ленінград, РРФСР, СРСР
Роки активності 1982 — тепер. час
Громадянство СРСР і Росія
Професії співак, комік, шоумен, музикант, телеведучий, радіоведучий, гірськолижник, композитор, автогонщик, гітарист, кіноактор, ведучий, коментатор, сценарист, кінокомпозитор, кінопродюсер, актор, журналіст, виробник, підприємець, телепродюсер, телережисер, підприємець, телеактор, спортсмен
Освіта Театр юнацької творчостіd і Російський державний інститут сценічних мистецтв
Інструменти гітара і вокал[d]
Нагороди
nfomenko.ru
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фоменко.

Микола Володимирович Фоменко (нар.. 30 квітня 1962 року, Ленінград) — радянський і російський актор кіно та дубляжу, сценарист, автор пісень, кінокомпозитор, теле- та радіоведучий, музикант, співак, один із засновників та учасник біт-квартету «Секрет». Також відомий як спортивний коментатор, журналіст і шоумен. Заслужений артист Росії[2] (1999), майстер спорту з гірськолижного спорту, Майстер спорту Росії міжнародного класу з автоспорту, колишній президент Marussia Motors[3][4].

Біографія[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
в дитинстві та юності
у гурті “Секрет”
в молодості
в дитинстві[5]
зі скрипкою
з батьком у дитинстві[6]

Народився в Ленінграді (Нині в санкт-Петербурзі) 30 квітня 1962 року. Мати — Галина Миколаївна Фоменко (урождена — Федорова), по бабусі з дворян Скрипіциних, балерина, до Вагановського хореографічного училища її визначила Галина Уланова. Втім, через травми меніска була змушена змінити професію і стала інженером-будівельником. Батько — Фоменко Володимир Іванович, фізик-метролог, довгі роки пропрацював у ВНДІ метрології. Микола навчався у школі № 222, яка на той час була перепрофільована у Школу олімпійського резерву. Одночасно з навчанням у школі займався у Театрі юнацької творчості (ТЮТ).

Після школи закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики та кінематографії (ЛДІТМіК).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Микола та Олена Лебедєва[7]
донька Катерина та перша дружина Олена Лебедєва[7]
Олена Ремівна Лебедєва з онучками Аглаєю та Машою[7]
Микола з третьою дружиною Марією Голубкіною
діти Миколи з мамою Марією Голубкіною
четверта дружина Наталія Кутобаєва[7]
  • У 1980—1985 роках першою дружиною Миколи Фоменка була Олена — донька народного артиста СРСР Рема Лебедєва та актриси Ленінградського ТЮЗу Людмили Красікової
    • донька Катерина Миколаївна Гришковець (нар.. 12 серпня 1981) (прізвище по чоловікові) закінчила факультет міжнародної журналістики МДІМВ, в 2004 році працювала в газеті «КоммерсантЪ»
      • онука Аглая (2004)
      • онука Маша (2005)
  • У 1985—1995 роках друга дружина Людмила Гончарук — солістка ансамблю армійського танцю
  • З 1995 по 2008 рік — третя дружина Марія Голубкіна — актриса театру і кіно, донька народної артистки РРФСР Лариси Голубкіної
    • донька Анастасія Миколаївна Фоменко (нар. 1998)
    • син Іван Миколайович Фоменко (нар.. 2003)
  • Четверта дружина Кутобаєва (Фоменко) Наталія Володимирівна (нар.. 9 серпня 1975), була прес-секретарем губернатора Санкт-Петербурга Валентини Матвієнко, з 2011 року — керівник Прес-служби Ради Федерації. Любить автомобілі та екстремальні види спорту, серйозно захоплювалася віндсерфінгом
    • син Василь Миколайович Фоменко (нар.. 9 квітня 2009 року)

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

Докладніше: Секрет (гурт)
Микола Фоменко (у центрі) на концерті «Секрету», 2007 рік

Під час навчання в інституті Микола Фоменко  у 1983 році разом з Максимом Леонідовим та Дмитром Рубіним організував музичний гурт «Секрет». Гурт мав величезний успіх в СРСР з середини 1980-х до початку 1990-х років. Був автором музики і слів до багатьох пісень гурту.

Покинув гурт у 1996 році. Кілька разів повертався і залишав його. Остаточно повернувся в гурт у 2010 році.

У 2009 році вийшла у світ рок-опера Олександра Градського «Майстер і Маргарита», де Фоменко виконав партію Коров'єва.

Творчість[ред. | ред. код]

У кіно Микола Фоменко спочатку з'явився в епізодичних ролях в картинах «Швидкість» (1983), «Як стати зіркою» (1986), «Анекдоти» (1990) та інших. Першою великою роллю став Коля у фільмі Володимира Машкова «Сирота казанська» (1997).

У театрі Фоменко грав головні ролі в таких спектаклях, як «Сарана», «Сурмач на площі», «Що трапилося у зоопарку», «Собаче серце» і «Тригрошова опера».

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1983 — Швидкість — Коля, студент в майстерні Лагутіна (роль озвучив інший артист)
  2. 1986 — Як стати зіркою — музикант біт-квартету «Секрет»
  3. 1988 — Троє — епізод
  4. 1990 — Анекдоти — «Бетховен» / дама в ресторані / гармоніст / диригент
  5. 1993 — Сухі та мокрі — Кутерьма Іванович Заза / бандит Гомес / поліцейський / Тереза ​​/ Лаура / дон Роберто
  6. 1995 — Старі пісні про головне — тваринник
  7. 1996 — Старі пісні про головне 2 — Коля, таксист / фронтовик
  8. 1997 — Сирота казанська — Микола (Коля), наречений Насті, тракторист
  9. 1997 — Старі пісні про головне 3 — диктор телебачення / розвідник у кафе / 1-й з хокейної трійки
  10. 1999 — Місячний тато — Ясир, льотчик
  11. 1999 — Небо в алмазах — Антон Чехов
  12. 1999 — Святий і Грішний — наречений дочки Тудишкіна
  13. 2000 — Старі шкапи — Василь Георгійович Хоменко, бізнесмен
  14. 2000 — Чек — Чорний
  15. 2001 — Жіноче щастя — директор бюро щастя
  16. 2001 — Старі пісні про головне. Постскриптум — Остап Бендер
  17. 2001 — Чудеса, та й годі, або Щука по-московськи
  18. 2001 — «Єралаш», «Водопровідник», реж. Ю. Алавердов (випуск 147, епізод 3)
  19. 2002 — Шик — Ботя
  20. 2003 — Ключ від спальні — Вахлаков
  21. 2003 — Пан або пропав — Болеслав (Бобусь) Жупел-Шумлівчинський
  22. 2003 — Убивча сила — 5 (Фільм 1. «Лазурний берег») — Михайло Дем'янович Троїцький
  23. 2004 — Небо і земля — ​​ пасажир в буфеті (немає в титрах)
  24. 2005 — Дванадцять стільців — Остап Бендер
  25. 2005 — Перший Скорий — камео
  26. 2006 — Ви не залишите мене … — Еммануїл Мухін, скрипаль
  27. 2006 — Перший вдома — камео
  28. 2007 — Натурниця — Микола Карпов
  29. 2007 — Глянець
  30. 2008 — Апостол — Олексій Іванович Хромов, капітан державної безпеки, згодом старший майор державної безпеки
  31. 2008 — Чарівник — Геннадій Прохоренков, капітан
  32. 2008 — День радіо — камео, музикант в ефірі радіостанції
  33. 2008 — Золота рибка (мюзикл) — Джеймс Бонд / Джек Спарроу
  34. 2008 — Червона вода — Порш
  35. 2009 — Золотий ключик (мюзикл) — Карабас-Барабас
  36. 2010 — Людина з бульвару Капуцинів — Той, хто дивиться, місцевий авторитет
  37. 2010 — Пізанська вежа
  38. 2011 — Крисоловка / Rotilõks
  39. 2014 — Повний вперед! — фізрук
  40. 2016 — Синя троянда
  41. 2017 — Ви все мене дратуйте! — Борис Дмитрович
  42. 2017 — Знайти чоловіка Дарині Климовій — Філ

Озвучування мультфільмів[ред. | ред. код]

  1. 1993 — Жах перед Різдвом — Угі Бугі (роль Кена Пейджа, дубляж 2005 р.)
  2. 2006 — Гроза мурах — Зак (роль Ніколаса Кейджа)
  3. 2009 — Правдива історія Кота в чоботях — Le chat (роль Жерома Дешама)
  4. 2011 — Смішарики. Початок — закадрове виконання пісні «Перехожий»
  5. 2017 — Рок Дог — Ангус Скаттергуд (роль Едді Іззарда)

Сценарист[ред. | ред. код]

  1. 1993 — Сухі та мокрі

Продюсер[ред. | ред. код]

  1. 1993 — Сухі та мокрі

Композиторська фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1990 — Анекдоти
  2. 1992 — Фанданго для мавпи
  3. 2013 — Ялинки 3

Театральні роботи[ред. | ред. код]

  • 2015 — «И снова с наступающим» (Театр русской песни, Москва)[8]

Телевізійна кар'єра[ред. | ред. код]

Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Проекти, що не вийшли у ефір
  • 1999 — «Закрытый просмотр»;
  • 2003 — «Беглец» (Перший канал)[37].
Телефільми
Новорічні програми

Часто знимався в рекламних роликах. Зокрема, в кінці 1990-х років був одним з персон рекламної кампанії Грінпіс[41]. У 2017 році став рекламним лицем сайту Auto.ru.

Ведучий концертів та церемоній[ред. | ред. код]

Радіо[ред. | ред. код]

З 1995 року Фоменко працює на Російському радіо. З 1996 по 2009 рік його голос звучав в заставках рекламної служби «Російського радіо», де він розповідав жарти. Також вів кілька програм на радіо:

  • Російські цвяхи (1995—2003)
  • Добрий ранок, В'єтнам! (1997—1999)
  • Прокол (2003—2007)
  • Гучні справи (2009—2011, Російська служба новин)

З 1 лютого 2018 року Микола Фоменко  - ведучий рубрики «Фоменко на Гумор ФМ», де знову розповідає жарти.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

  • 1999 — Заслужений артист Російської Федерації — за заслуги в галузі мистецтв.
  • 1998 — лауреат премії ТЕФІ за програму «Перехоплення»
  • три премії «Овація» — за програми «Оба-на», «Російські цвяхи» та «Імперія пристрасті».
  • 2008 — лауреат премії ТЕФІ (кращий ведучий розважальної програми)

Кар'єра автогонщика[ред. | ред. код]

Інтерес до автоспорту з'явився у Миколи Фоменка ще під час навчання в інституті. Він тренувався на «Ладі», намагався серйозно займатися картингом, але тоді в Ленінграді для цього не було можливостей.

У 1994 році Влад Листьєв запросив Миколу Фоменка до команди зірок на так звані «Гонки на виживання». Він почав серйозно займатися тренуваннями під керівництвом Ігоря Кузнецова. Підсумком річних тренувань і заїздів стали кілька перемог у «Гонках на виживання» в 1996 році, а потім і бронзова нагорода у кубку «Даніан» з ралі-кросу.

В сезоні 1997 року Фоменко тричі піднімався на третю сходинку п'єдесталу вже у шосейно-кільцевих гонках в складі команди «Miller Pilot» і в підсумку завоював звання чемпіона Росії. У тому ж році він став бронзовим призером Відкритого першості Санкт-Петербурга.

Разом з Фоменко починає виступати один з найзнаменитіших російських гонщиків Олексій Васильєв.

У 1998 році Микола Фоменко став срібним призером зимових трекових перегонів на іподромі Московської області.

У 1999 році він брав участь в чемпіонаті Росії з кільцевих автогонок у класі «Туризм».

У 2000 році Микола Фоменко та Олексій Васильєв в складі команди «ТНК racing team» продовжили участь в чемпіонаті Росії з шосейно-кільцевих гонок у класі «Туризм-1600». Незважаючи на те, що для Миколи сезон розпочався важкою аварією, команда «ТНК racing team» домоглася вражаючих результатів, а Фоменко повторив своє найвище досягнення в автоспорті, у складі команди домігшись титулу «Чемпіон Росії». «ТНК racing team» стала першою російською командою, яка отримала право на участь у чемпіонаті Європи по класу «Гран Турінг».

У 2000 році Микола Фоменко за перемогу в чемпіонаті Росії став майстром спорту Росії з автоспорту.

У 2001 році виступав на чемпіонаті світу FIA GT з Freisinger Motorsport (9 етапів).

У 2002  участь у чемпіонаті світу FIA GT з RWS Motorsport (10 етапів), 6-е місце на трасі Донінгтон Парк (Велика Британія). Участь у гонках «24 години Дайтони» і «12 годин Себринга».

У 2003 Микола Фоменко  брав участь у чемпіонаті світу FIA GT з RWS Motorsport (10 етапів), 4-е місце на трасі Енна-Пергуза (Італія). Миколі Фоменко присвоєно звання майстер спорту міжнародного Класу Росії.

У 2004 році у складі команди Freisinger YUKOS Motorsport він став переможцем міжнародного чемпіонату з автоперегонів FIA Grand Touring в класі N-GT. В ході сезону вперше піднявся на подіум у гонці в Маньї-Курі (Франція), посівши 3 місце. Крім того, у 2004 році вступив у перший російський екіпаж, який взяв участь у легендарній гонці «24 години Ле-Мана».

В кінці 2004 року став головним редактором автомобільного журналу «Автопілот», займав цю посаду до кінця 2008 року.

У 2005 році Микола Фоменко заснував команду «Russian Age Racing», яка стала першою гоночною командою з російською ліцензією, яка виступає в чемпіонаті FIA GT. Друга спроба виступу російської команди в Ле Мане завершилася фінішем на 5 місці в GT1.

C 2005 року в якості керівника «Russian Age Racing» Микола Фоменко відкрив молодіжну програму для талановитих російських пілотів. Тренує 16-річного гонщика Івана Лукашевича, який виступає в серії Formula Palmer Audi при підтримці «Ауді Росія».

У 2007 році озвучив російську версію гри Need for Speed: ProStreet.

З лютого 2011 року по квітень 2014 року Микола Фоменко очолював інженерний відділ команди Формули-1 Marussia Virgin Racing. У листопаді 2014 року команда Marussia F1 припинила існування.

Результати в FIA GT[ред. | ред. код]

Рік Команда Машина № Клас Напарники Очки Місце
2000 Freisinger Motorsport Porsche 996 GT3-R 58 N-GT Росія Олексій Васильєв 0 —
2001 Freisinger Racing Porsche 996 GT3-R 59 N-GT Росія Олексій Васильєв

Велика Британія Річард Кей

0 —
2002 RWS Motorsport Porsche 996 GT3-R 77 N-GT Росія Олексій Васильєв
Антоніо Гарсіа
Хесус Діаз де Вілларроель 		1 28
2003 RWS Yukos Motorsport Porsche 996 GT3-RS 77 N-GT Росія Олексій Васильєв
Велика Британія Велика Британія Адам Джонс

Франція Стефан Дауді

17 14
2004 Freisinger Yukos Motorsport Porsche 996 GT3-RSR 77 N-GT Росія Олексій Васильєв 26 7
Cirtek Motorsport Porsche 996 GT3-RS 73 Іспанія Іспанія Адам Джонс
Іспанія Іспанія Джон Грант
США США Вік Райс
2005 Russian Age Racing Ferrari 550 Maranello 17; 18 GT1 Росія Олексій Васильєв

Франція Кристоф Бушю Росія Росія Джеймі Кемпбелл-Волтер Франція Ніколя Мінасян

5 19

Гонки на витривалість — результати[ред. | ред. код]

Рік Гонка Команда Машина Клас Напарники Місце
2003 24 години Дайтони RWS Motorsport Porsche 996 GT3 GTS Росія Олексій Васильєв,

Франція Патрик Бурде, Вальтер Лехнер мол., Тецуя Танака

28 (9)
2004 24 години Ле-Мана Freisinger Motorsport Porsche 996 GT3-RSR LMGT Росія Олексій Васильєв,

Франція Патрик Бурде

DNF
2005 24 години Ле-Мана Cirtek Motorsport/
Russian Age Racing/
Convers Team 		Ferrari 550-GTS Maranello LMGT1 Росія Олексій Васильєв,

Франція Кристоф Бушю

17 (5)

Інші види спорту[ред. | ред. код]

Микола Фоменко також займався гірськими лижами, отримав звання майстра спорту з гірських лиж. З 1991 по 2001 рік він грав у складі зіркової футбольної команди «Старко».

Політика[ред. | ред. код]

Олег Табаков, Микола Фоменко та Володимир Путін, 5 березня 2012 року

На президентських виборах 2012 року він агітував за кандидата Володимира Путіна, знявся у рекламному ролику на його підтримку[42].

У листопаді 2016 року в інтерв'ю латиському радіо «Балтком» Микола Фоменко заявив про російське суспільство та його сприйняття західних цінностей:

«Дуже важко росіянам, на них за останні десять років обрушилася цивілізація світова. Німці з «Мерседесом» разом 110 років, розумієте? І вони виросли всі з ним, це всередині генотипу. А тут, уявляєте, десять років як на людину обрушилося: він може машину купити, він може поїхати за кордон. Ці машини, електроніка, нові телевізори - цього ж ніколи не було у нього, він нічого про це не знає. Він потихеньку божеволіє і тому біжить, підкладає свиней і невідомо що, плюється, кидається чимось - це їхня думка і розуміння. Божевільних стало більше »[43].

На президентських виборах 2018 року був довіреною особою кандидата Бориса Титова[44].

Фігурант бази даних центру «Миротворець»[45].

Факти[ред. | ред. код]

  • Спочатку повинен був грати в серіалі «Фізрук» головну роль — вчителя фізичної культури Олега Євгеновича Фоміна. Саме під нього писався сценарій до цього серіалу, однак Фоменко не зміг навіть прийти на проби. Його роль зіграв Дмитро Нагієв, який також змінив його в «Жартах Російського радіо». Втім, від Фоменко головному герою дісталося прізвисько Хома. 
  • У 2014 році вийшов фільм «Повний вперед!», в якому Фоменко все ж зіграв роль фізрука.
  • В дитинстві Микола Фоменко займався грою на скрипці. У 2016 році підготував великий концерт разом зі скрипалькою Ганною Кім і аранжувальником Феліксом Ільїних. У програмі звучали класичні твори Вівальді, Баха і Чайковського.
  • Микола Фоменко знімався в рекламі автомобільного сайту Auto.ru.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ Указ Президента РФ от 8 января 1999 г. N 36 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ MARUSSIA — первый серийный российский спорткар(рос.)
  4. ↑ Команда F1 Marussia прекратила существование. 7 ноября 2014. Процитовано 9 листопада 2014.(рос.)
  5. ↑ http://nfomenko.ru/bio.html
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(рос.)
  7. ↑ а б в г https://www.eg.ru/culture/10123/(рос.)
  8. ↑ Ксения ЧУДИНОВА (декабрь 2015). Ярмольник & Фоменко:Русский человек не умеет жить настоящим: он всегда либо в прошлом, либо в будущем (рос.). Сноб 08 (85) декабрь 2015 — февраль 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.(рос.)
  9. ↑ На первых телесъемках Фоменко наделал в штаны. Призыв. 18 вересня 2003. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.(рос.)
  10. ↑ У книзі «Це» Секрет"? Гра в «Бітлз»", присвяченій групі" Секрет «, зазначено, що всього випусків» Ранкової пошти «за участю групи було три, причому від другого залишилася тільки одна запис — виконання групою пісні» Відмовили гальма ", а третій, відзнятий в 1987 році, не вийшов в ефір: «Вона була дуже сміливою навіть для того часу, незважаючи на звалилися на нас Гласність (пам'ятаєте таке слово?). Сценарій, знову ж таки, писали самі секрети, і він виявився неприпустимим для тодішніх телевізійних начальників. На збереженому фото можна розрізнити елементи вигородки з написами: „Гучні вітання заборонені!“, „Спати категорично забороняється!“, „Прийом їжі заборонений!“ І просто всеосяжне: „Не можна!!!“»
  11. ↑ ТВОРЧЕСКИЙ КОНКУРС ОРТ. Новый Взгляд. 29 квітня 1996.(рос.)
  12. ↑ «ИМПЕРИЯ СТРАСТИ» — МОЙ ПЛЕВОК. Огонёк. 29 березня 1998.(рос.)
  13. ↑ Фоменко снова станет угонщиком? Программа «Перехват», возможно, появится на первом канале. Комсомольська правда. 25 вересня 2002.(рос.)
  14. ↑ Скандалы на «Золотом граммофоне». Комсомольська правда. 22 листопада 2002.(рос.)
  15. ↑ На "Золотом граммофоне" певец Киркоров попросил прощения у журналистки Ароян. TopHit. 7 грудня 2004. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.(рос.)
  16. ↑ В Кремле прошла юбилейная церемония вручения премии «Золотой граммофон». Перший канал. 3 грудня 2005.(рос.)
  17. ↑ Телепередача представляла собою урізані за хронометражем шоу WCW Monday Nitro, потім — WWE Raw, потім — шоу жіночого рестлінг-промоушену WOW[en] з оригінальними гумористичними «спортивними» коментарями Миколи Фоменка.
  18. ↑ «ЗДЕСЬ ВСЁ НЕНАСТОЯЩЕЕ». Николай Фоменко. Огонёк. 20 серпня 2000.(рос.)
  19. ↑ Фоменко больше не появится на наших телеэкранах? Артист подписал контракт с немецким продюсером, который запрещает ему «светиться» в российских телепередачах. Комсомольська правда. 29 червня 2001.(рос.)
  20. ↑ «САСПЕНС» ПО ПЯТНИЦАМ. Нова газета. 28 лютого 2000.{{ref-ru(рос.)}}
  21. ↑ Николай Фоменко: «Мы с женой ходим только в кино. На последний сеанс». Факты и комментарии. 15 грудня 2000.(рос.)
  22. ↑ Когда по телевидению было можно всё: Самые лихие телепередачи 90-х. Like-A.(рос.)
  23. ↑ Николай Фоменко нервных просит удалиться. Популярный шоумен ждет прибавления в семействе и снимает очередную экстремалку. Премьера программы «Форс-мажор» сегодня на ОРТ. Комсомольська правда. 6 квітня 2002.(рос.)
  24. ↑ За участие в проекте «Последний герой-3» звезды телевидения и шоу-бизнеса получили по две тысячи долларов. Факты и комментарии. 7 лютого 2003.(рос.)
  25. ↑ "Первый канал". 25 сентября состоится премьера новой программы "Большие гонки". Ovideo.(рос.)
  26. ↑ НИКОЛАЙ ФОМЕНКО: "ПАН ИЛИ ПРОПАЛ". Дни.ру. 17 вересня 2004.
  27. ↑ Фоменко остался без чемоданов. Его телешоу «Пан или пропал» закрыли. Комсомольська правда. 19 січня 2005.(рос.)
  28. ↑ НИКОЛАЙ ФОМЕНКО ВЕЗЕТ НЕВЕСТУ В МОСКВУ. Труд. 10 червня 2008.(рос.)
  29. ↑ Фоменко разыграл Познера. Известный ведущий стал первым героем новой программы ТВЦ «Человек из ящика». Комсомольська правда. 20 квітня 2005.(рос.)
  30. ↑ Генеральный директор "НТВ-Плюс" Дмитрий Самохин: "Счастливый рейс" - это начало нового общероссийского движения". Известия. 26 липня 2006.(рос.)
  31. ↑ НИКОЛАЙ ФОМЕНКО ТЕПЕРЬ ВЕДЕТ "СЛАБОЕ ЗВЕНО". InterMedia. 3 жовтня 2007.(рос.)
  32. ↑ Фоменко, Шандыбин и 50 блондинок. Vesti.ru. 14 лютого 2008.(рос.)
  33. ↑ На верхней передаче. Николай Фоменко - ведущий "Top Gear. Русская версия". Российская газета. 20 лютого 2009.(рос.)
  34. ↑ Фоменко, Муромцева и Пивоваров откроют свое шоу на Первом. Программа с их участием появится в эфире 7 июня [видео]. Комсомольська правда. 4 червня 2015.(рос.)
  35. ↑ «На телевидении нужно действие, а не одни говорящие головы». Николай Фоменко о новой программе «Парк» и о телевидении действия. Газета.Ru. 5 червня 2015.(рос.)
  36. ↑ Салтыкова-Щедрина на вас нет! Или теперь уже есть?. Литературная газета. 21 вересня 2016.(рос.)
  37. ↑ Николай Фоменко: Беги, Коля, беги... Аргументы и факты. 12 серпня 2003.(рос.)
  38. ↑ ТЕЛЕВИЗИОННАЯ НОЧЬ В ПРИПРАВЕ И РЯЗАНОВА, И РОГОЖКИНА. ZN.UA. 29 грудня 1998.(рос.)
  39. ↑ СПУТНИК ОЛИВЬЕ. Новая газета. 28 грудня 2000.(рос.)
  40. ↑ Новогоднее телевидение: шутки и песни в Новый год!. Век. 31 грудня 2006.(рос.)
  41. ↑ СДЕЛАТЬ ЧТО-ТО САМОМУ – САМОЕ ИСКРЕННЕЕ, НО САМОЕ ТРУДНОЕ (PDF). Грінпіс. 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.(рос.)
  42. ↑ Предвыборные ролики Путина
  43. ↑ Ярмольник и Фоменко о россиянах(рос.)
  44. ↑ Меладзе и Фоменко стали доверенными лицами Титова на выборах-2018. 7 лютого 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.(рос.)
  45. ↑ Центр «Миротворець»: Фоменко Микола Володимирович

Посилання[ред. | ред. код]

Rodovid.org
link=[1]
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фоменко_Микола_Володимирович&oldid=41232801