Франко Фраттіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франко Фраттіні
італ. Franco Frattini
Народився 14 березня 1957(1957-03-14)[2]
Рим, Італія
Помер 24 грудня 2022(2022-12-24)[1] (65 років)
Рим, Італія
·злоякісна пухлина[3]
Країна  Італія
Діяльність суддя, політик, дипломат, правник
Галузь політика[4], право[4], Право Спільноти[4] і дипломатія[4]
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Знання мов італійська
Посада міністр закордонних справ Італії[d], міністр закордонних справ Італії[d], Italian Minister of Public Administrationd, Minister without portfolio, for Public Administrationd, European Commissioner for Justice, Fundamental Rights and Citizenshipd, член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d] і член Палати депутатів Італії[d]
Партія Італійська соціалістична партія (1994), Вперед, Італіє (2009), Народ свободи (2012) і незалежний політик (2022)
Нагороди
Орден «На благо Республіки» Орден Дружби (Російська Федерація) командор ордена Почесного легіону орден «Стара Планина» Кавалер ордена Пія IX Великий командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Grand Cross of the Order of Prince Henry Великий хрест ордена Сонця Перу Medal of the Oriental Republic of Uruguay
Сайт francofrattini.it

Франко Фраттіні (італ. Franco Frattini; 14 березня 1957(19570314), Рим, Італія — 24 грудня 2022) — італійський державний і політичний діяч, прокурор, дипломат.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1979 отримав вищу юридичну освіту.

З 1981 — державний прокурор.

З 1984 — адвокат держави при Генеральній адвокатурі держави.

З 1984 по 1986 — магістрат Регіонального адміністративного трибуналу П'ємонту.

З 1986 — державний радник.

З 1986 — юридичний радник міністра фінансів Італії.

З 1990 по 1991 — юридичний радник заступника Голови Ради Міністрів Італії.

З 1992 — юридичний радник Голови Ради Міністрів Італії.

З 1993 по 1994 — заступник Генерального секретаря Президії Ради Міністрів Італії.

З 1994 по 1995 — Генеральний секретар Президії Ради Міністрів Італії.

З 1995 по 1996 — Міністр з питань державного управління і регіональних питань.

З 1996 по 2004 — депутат Палати депутатів Парламенту Італії.

З 1996 по 2004 — голова парламентського комітету з питань розвідки, безпеки і державної таємниці.

З 1997 по 2000 — Комунальний радник італійської столиці міста Рима.

З 2001 по 2002 — Міністр з питань державного управління і координації служб розвідки і безпеки.

З 2002 по 2004 — Міністр закордонних справ Італії.

З 2004 по 2008 — заступник Голови Європейської комісії і Єврокомісар з питань юстиції, свободи і безпеки.

З 2008 по 2011 — Міністр закордонних справ Італії.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]