Франц Екснер
| Франц Екснер | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 березня 1849[1][2] Відень, Австрійська імперія |
| Помер |
15 жовтня 1926 (77 років) або 15 листопада 1926 (77 років) Відень, Перша Австрійська Республіка |
| Місце проживання | Австрія |
| Країна |
 Австрія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | фізика[3] |
| Заклад | Віденський університет |
| Науковий керівник | Віктор фон Ланг[4] і Август Кундт[5] |
| Аспіранти, докторанти |
Egon Schweidlerd[6] Friedrich Hasenöhrld[7] Стефан Меєрd[8] Felix Ehrenhaftd[9] Ліза Майтнер[10] Мар'ян Смолюховський Ервін Шредінгер Stefan Meyerd[5] Anton Lampad[5] Volodymyr (Vladimir) Kuczerd[5] |
| Членство |
Леопольдина Австрійська академія наук |
| Батько | Франц Екснер[d] |
| Мати | Шарлотта Дюсенсіd |
| Брати, сестри |
Marie von Frischd Adolf Exnerd Sigmund Exnerd Karl Exnerd |
 Франц Екснер у Вікісховищі | |
Франц Серафін Екснер (нім. Franz Serafin Exner; 24 березня 1849 — 15 жовтня 1926) — австрійський фізик, член Австрійської академії наук[11].
Життєпис[ред. | ред. код]
Франц Серафін Екснер походив із однієї з університетських сімей Австро-Угорської імперії. З цієї родини походили Адольф Екснер, Карл Екснер, Зигмунд Екснер та Марія фон Фріш. Екснер був наймолодшим з п'яти дітей у сім'ї Франца Екснера і Шарлотти Дюсенсі. Його батько, Франц Серафін Екснер[de], з 1831 і по 1848 рік був професором філософії в Празі, а з 1848 року був членом освітньої ради у Відні і впливовим реформатором Австрійської системи університетської освіти.
Франц Екснер почав вивчати фізику у Відні в 1867 році. Один рік слухав лекції Августа Кундта в Цюриху. Згодом працював разом з Вільгельмом Рентгеном, і в 1871 році здобув звання доктора філософії у Віденському університеті. Найбільший вплив на його підготовку зробив Віктор фон Ланг габілітацією у 1872 за науковою працею «Über die Diffusion durch Flüssigkeitslamellen» («Про дифузію через рідкі ламелі»).
З 1874 працював у Віденському університеті. З 1879 — професор. У 1908—1909 роках був ректором Віденського університету і до 1920 — директором Фізичного інституту[11].
Наукові інтереси[ред. | ред. код]
Праці науковця присвячені оптиці, спектральному аналізу, молекулярній фізиці, калориметрії, електрохімії, геофізиці. Поклав початок сучасним теоретичним дослідженням атмосферної електрики. У 1885 встановив, що коефіцієнт заломлення газу пов'язаний з його густиною заповнення простору. Вивчав броунівський рух. Довів, що квадрат швидкості частинок у броунівському русі є пропорційним до температури. Досліджував дифузію газів у рідину[11].
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
- Franz Exner und Sigmund Exner: Die physikalischen Grundlagen der Blütenfärbungen, 1910
- W C Röntgen und F Exner: Über die Anwendung des Eiskalorimeters zur Bestimmung der Intensität der Sonnenstrahlen. Wien Ber 69: 228 (1874)
- Franz Exner: Vom Chaos zur Gegenwart, 1926 (неопубліковано)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в Храмов Ю. А. Экснер Франц (Exner Franz) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 310. — 400 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Berta Karlik, Erich Schmid: Franz Serafin Exner und sein Kreis. Ein Beitrag zur Geschichte der Physik in Osterreich, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften 1982
- Hans Benndorf: Zur Erinnerung an Franz Exner, 1927
|
