Франц Кікаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Кікаль
 Підполковник
Загальна інформація
Народження невідомо
Брно, Чехія Чехія
Смерть 30 червня 1917(1917-06-30)
с. Конюхи, Козівський район, Тернопільська область
Військова служба
Рід військ піхота
Командування
УСС
Нагороди та відзнаки
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)

Франц Кікаль (чеськ. František Kikal) (нар. ? Брно — † 1 липня 1917, с. Конюхи, Козівський район, Тернопільська область) — командант Легіону Українських Січових Стрільців (1917).

Біографія[ред. | ред. код]

Франц Кікаль у 1917

Франц Кікаль — чех, уродженець міста Брно (Моравія).

Під час Першої світової війни — підполковник австрійської армії. У 19141916 рр. служив у 24-му піхотному полку цісарсько-королівської армії, який майже на 80 % складався з українців. У листопаді 1916 року переведений до УСС як командант Вишколу Українських Січових Стрільців. З 17 березня по 1 липня 1917 — командант Леґіону УСС (за іншими даними — Куреня[1][2]). Був єдиним командантом-іноземцем у Леґіоні.

Стрільці характеризували його як вимогливого, дбайливого, людяного командира, який з розумінням ставився до національних почуттів стрільців.

Франц Кікаль загинув 1 липня 1917 у ході боїв Леґіону з російськими військами під Конюхами на Тернопільщині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лев Шанковський. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
  2. «Бучач і Бучаччина»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українські січові стрільці, 1914–1920 (за ред. Б. Гнатевича та ін.; Іл. оформл. І. Іванця). — Львів, 1935 Репринт. відтворення. — Львів: Слово, 1991. — 160 с.
  • Є. Топінка. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії [1]
  • Святослав Липовецький. Обличчя звитяги (стрілецькі світлини). — Львів: Видавнича компанія «АРС», 2012. — 96 с.

Посилання[ред. | ред. код]