Франческо Арайя
| Франческо Арайя | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 червня 1709[1][2][3], 1710[4] або 1700[5][6][…] |
| Місце народження | Неаполь, Неаполітанське королівство[4][5][8] |
| Дата смерті | 1770[1][2][9] або 1767[4][5][7] |
| Місце смерті | Болонья, Папська держава[4][5][7] |
| Професії | композитор, капельмейстер |
| Жанр | духовна, оперна музика |
| Співпраця | Джузеппе Валеріані |
 Файли у Вікісховищі | |
Франческо Арайя (італ. Francesco Araja, справжнє ім'я Francesco Domenico Araja; 25 червня 1709, Неаполь — 1770, Болонья) — італійський оперний композитор доби пізнього бароко, придворний композитор і капельмейстер двох російських імператриць (Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у місті Неаполь в родині музикантів. Музикою займались дід та батько Франческо Арайї. Син і онук наслідував їх фах. Франческо Арайя був учнем композитора Леонардо Лео (повне ім'я — Гортензій Леонардо Сальваторе де Лео, 1694—1744). Музику почав писати у віці 19—20 років, а перший його оперний твір був поставлений для герцога Тосканського у 1730 році в палаці у Флоренції.
Про оперну трупу Арайї стало відомо в Російській імперії. У 1735 році його разом з театральним колективом виписали до Санкт-Петербурга до двору російської імператриці Анни Іванівни. Разом з ним прибув і театральний художник Джузеппе Валеріані, конкурент відомих італійських сценографів з родини Бібієна.
Незважаючи на палацові перевороти в Російській імперії, Франческо Арайя та Джузеппе Валеріані зробили непогану кар'єру при російському дворі. У 1740 році, попри падіння могутнього Бірона, Арайя був відісланий за кордони імперії з метою запрошення нових акторів та співаків у театральну трупу. У 1755 році композитор Арайя написав музику до опери «Цефал и Прокрис» (текст лібрето — О. П. Сумарокова), яка стала етапним твором на російській театральній сцені, адже була першим оперним твором, написаним на російський текст і представлений на публіку в тому ж 1755 році в театрі Санкт-Петербурзького Зимового палацу (за 10 років текст опери був надрукований в Росії). Частина опер композитора йшла в палацових передмістях Петербурга й у театрі на окремій ділянці Літнього саду. Окрім опер писав також ораторії та кантати.
Художник Джузеппе Валеріані, окрім праці в театрі, отримав посаду і титул «Першого історичного живописця, перспективи професора, театральної архітектури інженера при Імператорському Російському дворі». Джузеппе Валеріані працював у столиці Російської імперії до власної смерті.
По закінченню контракту, у 1759 році Франческо Арайя відбув до Італії. 1762 року його наново викликали до Петербурга на урочистості з приводу коронаційних свят нового російського імператора Петра ІІІ.
Композитор доживав віку в місті Болонья, де й помер.
-
Оранієнбаум. Картинний дім, де давали опери. -
Михайло Махаєв, гравюра «Зимовий палац і Палацова площа» -
М. Махаєв. гравюра «Річка Фонтанка і Грот у Літньому саду (праворуч )» -
Літній палац імператриці Єлизавети Петрівни
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- «Береніка»
- «Клеомен»
- «Семіраміда»
- «Міць кохання та ненависті»
- «Імператор Люций Вер»
- «Притворна Ніно»
- «Селевк»
- «Артаксеркс»
- «Сципіон»
- «Цар Мітрідат»
- «Беллерофонт»
- «Цефал та Прокрида»
- «Олександр Македонський у Індії»
- «Іфігенія в Тавриді»
- «Тімотей»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б в г С. Тр. Араия, Франческо // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 259–261.
- ↑ а б в г Ю. Арайя // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 47–48.
- ↑ Арайя, Франческо // Анрио — Атоксил — 1926. — Т. 3. — С. 230.
- ↑ а б в Арайя, Франческо // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — Сент-Питерсберг: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 5–6.
- ↑ Moore J. W. Araja, Francisco // Complete Encyclopaedia of Music — Boston: 1880.
- ↑ OPAC SBN
Джерела[ред. | ред. код]
- Цефал и Прокрис. СПб., — Tsefal i Pokris, St. Petersburg, 1755
- Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона — Brokgaus & Efron: Encyclopaedic Dictionary, (1890—1907)
- Штелин Я." Музыка и балет в России XVIII века". Музыкальное наследство. Вып. 1. М., 1935
- Сумароков А. П. «Избранные произведения». Л., 1957
- Старикова Л. М. «Новые документы о деятельности итальянской труппы в России в 30-е годы XVIII века <…>» // ПКНО. 1988. М., 1989
Посилання[ред. | ред. код]
|
