Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 50°27′58″ пн. ш. 30°22′00″ сх. д. / 50.466278° пн. ш. 30.366917° сх. д. / 50.466278; 30.366917

Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України
корпус на вул. Омеляна Пріцака, 1
корпус на вул. Омеляна Пріцака, 1
корпус на вул. Омеляна Пріцака, 1
Основні дані
Засновано 1958
Приналежність НАН України
Контакт
Ключові особи член-кореспондент НАН України
Анатолій Нарівський
Країна  Україна[1]
Адреса Україна Україна
бульв. Академіка Вернадського, 34/1,
м. Київ, 142, МСП, 03680
Тип об'єкт[d][1]
Материнська
організація		 НАН України
Вебсторінка ptima.kiev.ua
Мапа
Мапа
CMNS: Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України у Вікісховищі

Фізико-технологічний інститут металів і сплавів НАН України (англ. Physical and Technological Institute of Metals and Alloys of the National Academy of Sciences of Ukraine) — науково-дослідний інститут у складі Національної академії наук України, розташований у м. Києві.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Інститут ливарного виробництва АН УРСР був створений в 1958 році на базі відповідних підрозділів Інституту машинознавства і сільськогосподарської механіки АН УРСР, створеного у 1950 році на базі Лабораторії сільськогосподарського машинобудування і сільськогосподарської механіки АН УРСР. В 1963 році він був перейменований на Інститут проблем лиття АН УРСР, а в 1996 — на Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України.[2]

барельєфи видатних учених Інституту

Директором Інституту машинознавства і сільськогосподарської механіки АН УРСР був академік АН УРСР А. О. Василенко.[2]

Першим директором Інституту ливарного виробництва АН УРСР був член-кореспондент АН УРСР А. А. Горшков (1958—1962 роки). Згодом Інститут очолив кандидат технічних наук М. В. Фікссен. В 1966—1988 директором Інституту був академік НАН України В .О. Єфімов. З 1988 до 2017 Інститут очолював академік НАН України Володимир Найдек. З 2017 директором Інстиуту є Анатолій Нарівський.

За адресою бульвар Академіка Вернадського, 34/1 встановлено бронзові барельєфи керівників Інституту Василенка А. О. (скульптор О. П. Скобликов)[3] і Єфімова В. О.[4]

В Інституті працює близько 500 співробітників, серед яких два академіки і чотири члени-кореспонденти НАН України, 26 докторів і понад 50 кандидатів наук. До структури Інституту входять 16 наукових відділів і низка допоміжних підрозділів.[5]

Інститут є базовою організацією Асоціації ливарів України. Інститут має закордонні контракти на упровадження своїх технологій більш ніж у 30 країнах світу.[5]

Напрямки досліджень[ред. | ред. код]

Роботи Інституту здійснюються відповідно до основного наукового напрямку, затвердженого постановою Президії НАН України від 14 квітня 1999 р. № 122: дослідження гідродинамічних, тепломасообмінних і кристалізаційних процесів при приготуванні, обробці і затвердінні сплавів із застосуванням фізичних і хімічних впливів і створення технологічних основ одержання нових матеріалів і виготовлення високоякісної металопродукції.[5]

У рамках цього напрямку вирішуються наступні завдання:[5]

  • вивчення рідкого стану багатокомпонентних сплавів, взаємодії розплавів з розчинними і нерозчинними твердими, рідкими і газоподібними реагентами, удосконалення існуючих і створення нових ливарних сплавів на базі комплексного й заощадливого легування, модифікування, дисперсного зміцнення, армування гранулами, вставками, пошарової кристалізації різних за складом сплавів;
  • дослідження фізико-хімічних тепломасообмінних процесів і їхнього впливу на якісні характеристики литих матеріалів при обробці розплавів високотемпературним плазмовим струменем, електронним променем, лазером;
  • вивчення впливу інтенсивності силових і електромагнітних полів, регульованого теплового впливу на гідродинамічні, теплообмінні і кристалізаційні процеси при готуванні, розливанні і кристалізації сплавів;
  • розробка наукових основ створення ефективних технологій і високопродуктивного устаткування для виготовлення литих заготівок, що забезпечують істотне підвищення продуктивності, зниження витрати матеріалів і енергоресурсів, поліпшення умов праці, зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Видання Інституту[ред. | ред. код]

Інститут видає наступні журнали:

  • Науково-технічний журнал «Процеси лиття» (з 1992 року)
  • «Металознавство та обробка металів» (з 1995 року)
  • «Метал і лиття України» (співвидавець).

Підготовка наукових кадрів[ред. | ред. код]

Інститут має докторантуру і аспірантуру, які здійснюють підготовку висококваліфікованих наукових кадрів, у тому числі і для зарубіжних країн.

В Інституті утворена спеціалізована вчена рада з захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальностями[5]:

  • Металознавство і термічна обробка металів
  • Металургія чорних металів
  • Ливарне виробництво

Відомі науковці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

  • бульв. Академіка Вернадського, 34/1
    бульв. Академіка Вернадського, 34/1
  • Барельєф Єфімова В. О.
    Барельєф Єфімова В. О.
  • Барельєфи вчених Інституту
    Барельєфи вчених Інституту
  • Корпус №1
    Корпус №1

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України
  1. ↑ а б GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. ↑ а б Академія наук Української РСР. За ред. І. К. Походні. К.: Наукова думка, 1980. с.289-290
  3. ↑ Василенко Андрей Аверьянович
  4. ↑ Ефимов Виктор Алексеевич
  5. ↑ а б в г д Довідка про інститут. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фізико-технологічний_інститут_металів_та_сплавів_НАН_України&oldid=41702198