Фізична географія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей на тему:
Географія
Карта світу, компіляція супутникових знімків
Шаблон ШаблониКатегорія Категорія Портал

Фізи́чна геогра́фія — наука про природу та антропогенні зміни ландшафтної оболонки Землі, що є середовищем життєдіяльності людства та земної біоти загалом.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Фізична географія — система природних географічних наук, яка комплексно вивчає географічну оболонку Землі. Включає загальну фізичну географію (землезнавство), ландшафтознавство, палеогеографію та регіональну фізичну географію. До Фізичної географії входять також галузеві фізико-географічні дисципліни, які досліджують окремі компоненти географічної оболонки Землі, — геоморфологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, гляціологія, геокріологія, географія ґрунтів, ботанічна географія та зоогеографія. На межі з технічними, сільськогосподарськими, медичними та інш. науками формуються прикладні напрями фізичної географії — меліоративна географія, рекреаційна географія, медична географія тощо. Як сучасна наука фізична географія оформилася у другій половині XIX ст. Основні задачі фізичної географії — виявлення функціональних залежностей між різними природними явищами на земній поверхні, вивчення проблеми впливу людини на довкілля, розробка шляхів охорони та раціонального використання природних територіальних комплексів. В Україні фізико-географічні дослідження проводять, зокрема, Відділення географії Інституту геофізики НАН України.

Вивчається ландшафтна оболонка як цілісна система, а також складові її підсистеми — територіальні й акваторіальні ландшафтні природні й антропогенно перетворені комплекси (геосистеми) різних рангів — від ландшафтної фації до ландшафтної країни. Геофізика і геохімія ландшафтів — галузі фізичної географії, що досліджують геохімічні та геофізичні процеси, зокрема масоенергообмін, динаміку функціонування і територіальну диференціацію ландшафтної оболонки, її різнорангових комплексів. Народногосподарське значення проблем, які розв'язує фізична географія, полягає в потребі знань про закономірності формування та тенденції розвитку ландшафтної оболонки й ландшафтних комплексів для організації виробничої і невиробничої діяльності суспільства, охорони природного середовища, раціонального використання природних ресурсів.

Фізична географія поділяється на дві великі підобласті знань[1]:

  • Землезнавство, або загальну фізичну географію, яка досліджує процеси в географічній оболонці, вивчає глобальні закономірності планетарного масштабу. Приділяє значну увагу розміщенню предметів та явищ на земній поверхні, виявляє причини та особливості такого розміщення, взаємозв'язків і залежностей між окремими частинами.
  • Регіональна фізична географія займається дослідженням аналогічних питань, але тільки на певній окремій ділянці суходолу, океану.

Напрямки досліджень[ред. | ред. код]

Основні напрямки досліджень:

  • Теоретичні, експериментальні, регіональні, прикладні проблеми фізичної географії, геофізики та геохімії ландшафтів.
  • Закономірності структури, речовинного складу, формування, розвитку, функціонування, динаміки ландшафтної оболонки, планетарні риси й основні фактори її просторової диференціації.
  • Закономірності формування, динаміки, еволюції, функціонування ландшафтних територіальних і аквальних комплексів, їх стійкості, здатності до самовідновлення.
  • Закономірності й фактори просторової диференціації та інтеграції ландшафтних комплексів різного рангу, їх типологія, класифікація і районування.
  • Роль ландшафтно-геофізичних, ландшафтно-геохімічних процесів у формуванні, динаміці, еволюції, просторової диференціації та інтеграції ландшафтних комплексів, формуванні екологічної стійкості ландшафтних комплексів різного рангу і природно-технічних систем.
  • Закономірності зміни ландшафтних комплексів під впливом технічних систем, формування антропогенних природно-технічних систем, принципи і методи регулювання й управління природними комплексами. Основи комплексної меліорації ландшафтів.
  • Розроблення принципів і методів спостереження, відображення (зокрема картографування), аналізу і прогнозу структури, динаміки й еволюції ландшафтної оболонки і складових її територіальних та шквальних природних ландшафтних комплексів різного рангу і типу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1974. С. 312.

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • ВАК України. Паспорт спеціальності.
  • Геренчук К. І. Польові географічні дослідження / К. І. Геренчук, Е. М. Раковська, О. Г. Топчієв. — К., 1975. — 248 с.
  • Багатоспектральні методи дистанційного зондування Землі в задачах природокористування / За ред. В. І. Лялька, М. О. Попова. — К., 2006. — 357 с.
  • (рос.) Беручашвили Н. Л. Методы комплексных физико-географических исследований / Н. Л. Беручашвили, В. К. Жучкова. — М., 1997. — 320 с.
  • (рос.) Жучкова В. К. Методы комплексных физико-географических исследований / В. К. Жучкова, Э. М. Раковская. — М., 2004. — 368 с.
  • (рос.) Исаченко А. Г. Теория и методология географической науки. — М., 2004. — 400 с.
  • (рос.) Пузаченко Ю. Г. Математические методы в экологических и географических исследованиях. — М., 2004. — 416 с.