Харківсько-Миколаївська залізниця
.jpg) Вокзал в Харкові | |
| Статус | З 1907 в складі Південних залізниць |
|---|---|
| Штаб-квартира | Харків |
| Роки функціонування | 1871—1907 |
| Країна | Україна (Російська імперія) |
Харківсько-Миколаївська залізниця — одна із залізниць українських губерній Російської імперії (України), побудована на кошти приватного капіталу в 1868—1871 роках. З 1881 казенна. Загальна протяжність (на 1900) — 1 196 верст. З січня 1907 року — в складі Південних залізниць.
Історія[ред. | ред. код]
У 1868 році видана концесія гофмейстеру Абазі та барону Унгерн-Штернбергу на спорудження Харківсько-Кременчуцької залізниці. Капітал товариства склав 14 300 000 карбованців, з яких лише ¼ — негарантовані акції, інші ¾ — гарантовані урядом облігації. Поверстна вартість — 56 378 карбованців з версти.
Статутом 1871 Товариство Харківсько-Кременчуцької залізниці перейменовано в Товариство Харківсько-Миколаївської залізниці, з наданням права побудувати Миколаївську ділянку.
1 червня 1872 року до Харківсько-Миколаївської залізниці була приєднана Єлисаветградська лінія.
Сумську ділянку побудовано в 1876—1877 роках.
Роменську ділянку та під'їзні шляхи побудовано безпосереднім розпорядженням казни, після викупу Харківсько-Миколаївської залізниці у 1881 році.
У 1907 році об'єднана з Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею в Південні залізниці.
Ділянки дороги[ред. | ред. код]
- Харківсько-Єлисаветградсьа (головна лінія)
- Миколаївська
- Сумська
- Роменська. Кременчук — Ромни Либаво-Роменської залізниці (200 верст)
Під'їзні шляхи[ред. | ред. код]
- Охтирський
- Лебединський
- Гадяцький
- Костянтиноградський (Конградський)
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 18. Доповідь № 69. 19 червня 1871 «Про відкриття 15-о червня руху по II ділянці Харьково-Кременчуцької ж. д. від Харкова до Полтави».
- РГИА, ф. 446, оп. 27, д. 2. Доповідь № 113. 17 липня 1873 «Про затвердження плану напрямки Знаменсько-Миколаївського ділянки Харківсько-Миколаївської ж. д.»
- Історія залізничного транспорту Росії. Том 1, 1994
- Раков В. А. Локомотиви вітчизняних залізниць. 1845—1955 рр. М.: «Транспорт». 1995 С. 19 — 23.
- Тищенко В. Н. Паровози залізниць Росії. 1837—1890. Том 1. М.: «О. Сергєєв/Локотранс». 2008
|
Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}