Харчишин Валерій Володимирович

Валерій Володимирович Харчишин
Основна інформація
Дата народження	26 травня 1974(1974-05-26) (49 років)
Місце народження	Любар, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	Українець
Професія	музикант, бізнесмен, продюсер, актор
Інструменти	труба, вокал
Жанр	рок, поп, брит-поп, інді-рок
Псевдоніми	«Довгий»
Колективи	Second River Друга Ріка
Лейбл	Nova Records, Moon Records, Lavina Music
drugarika.com
Цитати у Вікіцитатах

Вале́рій Володи́мирович Харчи́шин (нар. 26 травня 1974, Любар, Житомирська область) — український рок-музикант, лідер рок-гурту «Друга Ріка».

Життєпис

Валерій Харчишин народився 26 травня 1974 року у місті Любар на Житомирщині.

У 1989 році, по закінченню школи, Валерій вступає до Житомирського училища культури та мистецтв імені Івана Огієнка, на відділення духових інструментів.

Закінчивши навчання, починає виступати у складі ансамблю «Льонок», а пізніше співає в «Козацькому хорі». У 1994 році стає директором відомого хорового колективу «Орея» і багато гастролює Європою.

У 1995 році разом з Віктором Скуратовським та Олександром Барановським засновує групу Second River. Валерій став не тільки солістом групи, але й автором переважної більшості текстів та музики гурту. У 1996 році музиканти змінюють назву на «Друга Ріка».

За роки існування група «Друга Ріка» набула статусу однієї із найуспішніших на українській сцені. Якісна музика на студійних записах та в кліпах, що не зникають з екранів ТБ, та справжній рок-н-рольний драйв на концертах, дозволяють їм впевнено утримувати цю позицію.

7 альбомів (альбом «Рекорди» досягнув статусу «золотого» в день виходу), 10 топових синглів, 27 відео, 24 з яких очолили музичні чарти країни. На рахунку ДР участь у великій кількості концертних турів та фестивалів, власний проєкт «Rock'n'Roll saves the world». В рамках проєкту — великі концерти та запис дуетів з російською групою ТОКіО і турецькими рок-музикантами «Mor ve Otesi» (Мор ве Отесі).

У 2007 році Валерій Харчишин потрапляє в дорожню аварію, що на довгий час прикувала його до ліжка. Опісля Валерій сказав:

"Врешті-решт я розумію, що всі ми ходимо під Богом і це може трапитися з ким завгодно. І я не виняток. Треба жити далі і я дуже хочу жити, хочу творити, мені ще є багато чого сказати. Я щасливий від того, що я живий"

У 2008 році В. Харчишин стає найкращим вокалістом року за результатами щорічної премії НЕПОПСА. А у 2009 році за результатами Ukrainian Showbiz Awards стає володарем двох бізнес-премій «Hermes Prize» за професіоналізм та високі досягнення у сфері шоубізнесу. Також у 2009 році за рейтингом журналів «Viva!» та «ELLE» Валерій Харчишин стає найпривабливішим та найстильнішим чоловіком країни.

У грудні 2011 року Валерій Харчишин та музиканти «Другої Ріки» з'являються в провокаційному вигляді на обкладинці чоловічого глянцю XXL. Ця зйомка стала особливою для усіх. Адже група ніколи не знімалася в подібних фотосесіях, а журнал вперше за свою 10-літню історію, помістив на обкладинку чоловіче «ню». Через рік група отримує премію від журналу за найкращу обкладинку.

У 2012 році Валерій Харчишин започаткував благодійний марафон «Я БУДУ ЖИТИ» — соціальну акцію в боротьбі з лімфомою. В рамках акції пройшов великий благодійний концерт, в якому беруть участь Океан Ельзи, Бумбокс, С.К.А.Й. та багато інших рок-гуртів. Валерій Харчишин сприяв зйомкам відеоролика та фотопроєкту «Я БУДУ ЖИТИ», мета якого — допомогти виявити хворобу на ранній стадії. Проєкт підтримало безліч небайдужих до страшної проблеми та чужого горя людей. Втілювали ідею в життя музиканти, стилісти, дизайнери, візажисти, представники ЗМІ та багато інших. У зйомках ролика та фотопроєкту брали участь відомі музиканти.

У 2014 році гурт презентував шостий студійний альбом «Supernation». Ця робота стала останньою, над якою працював бас-гітарист Віктор Скуратовський.

25 січня 2018 року гурт «Друга Ріка» представив сьомий студійний альбом «Піраміда». Платівка складається із 9 композицій, робота над якими тривала більше ніж рік. Протягом цього часу 3 пісні було представлено як сингли разом із музичними відео: «Монстр», «Ангел» і Ти є я. Вперше у звучанні гурту можна почути духові інструменти — валторна, труба і тромбон звучать у треках «Секрет» і «Доки я не пішов», а в «Брудний і милий» — цимбали. Кліп на пісню «Секрет» став одним з найпопулярніших у відеографії гурту.

8 березня 2019 року Валерій Харчишин та «Друга Ріка» зіграли сольний концерт у київському Палаці спорту, концерт пройшов з аншлагом, а сам гурт встановив концертний рекорд — зібрав найбільший концертний майданчик країни усього за місяць (на концерті були присутні 8000 людей)

Особисте життя

Валерій має трьох синів.

Не уявляє свого життя без музики та подорожей, особливо любить бувати в горах і кататися на лижах.

Життєвий принцип Валерія Харчишина: «Не живи вчора, живи сьогодні!».

У травні 2022 року Валерій Харчишин зазначив, що після 13 років стосунків розлучився з дружиною Юлею. За словами Харчишина, вони розійшлися з дружиною ще до початку повномасштабної війни.

Дискографія

У складі гурту Друга Ріка

• 2000 :: Я є
• 2003 :: Два
• 2005 :: Рекорди
• 2006 :: Денніч
• 2008 :: Мода
• 2009 :: THE BEST
• 2012 :: Metanoia. Part 1
• 2014 :: Supernation
• 2017 :: Піраміда

Фільмографія

• 2018 :: Легенда Карпат
• 2019 :: Зустріч однокласників

Посилання

• Офіційний сайт гурту «Dруга Ріка» [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Тексти пісень гурту Dруга Ріка [Архівовано 1 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Друга Ріка на YouTube [Архівовано 10 листопада 2009 у Wayback Machine.]
• Dруга ріка в музичній енциклопедії
• Твітер Валерія Харчишина [Архівовано 10 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Харчишин Валерій Володимирович ДОСЬЄ [Архівовано 10 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Дані на сторінці команди «Маестро» (рос.)