Хосе Кура
| Хосе Кура | |
|---|---|
| José Cura | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 грудня 1962 (61 рік) |
| Місце народження | Росаріо, Аргентина |
| Роки активності | 1992 — тепер. час |
| Громадянство |
 Аргентина |
| Професія | співак |
| Освіта | Universidad Nacional de Rosariod |
| Співацький голос | тенор, баритон |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | опера |
| Заклад | Королівська музична академія |
| Нагороди | |
| Діти | Ben Curad |
| josecura.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Хосе́ Ку́ра (ісп. José Cura, нар. 5 грудня 1962, Росаріо (Аргентина) — оперний співак, тенор. Відомий як виконавець драматичних партій, зокрема, в «Отелло» Джузеппе Верді і «Самсоні і Далілі» К. Сен-Санса. Може виконувати високі баритональні партії.
Наділений артистизмом і винятковими вокальними даними, від 1990 року Хосе Кура брав участь у багатьох телевізійних оперних постановках і концертах по всьому світі.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Музичну освіту здобув як диригент. До 1988 року вокальні дані музиканта не були оцінені належним чином[1]. Він став першим виконавцем, що поєднував спів і диригування, як в концертній діяльності, так і в записах. Кура виконував в одному концерті симфонічні і вокальні номери упереміш. Початком оперної кар'єри співака можна вважати спектакль у Гамбурзькій опері в лютому 2003 року, коли в першому відділенні Кура диригував оперою П'єтро Масканьї «Сільська честь», а після антракту вийшов на сцену в ролі Каніо в опері Руджеро Леонкавалло «Паяци».
2001 року Хосе Кура призначений головним запрошеним диригентом Польського оркестру Sinfonia Varsovia.
Кура є піклувальником Нової девонської опери й віце-президентом Британської молодіжної опери. 2007 року призначений запрошеним професором Королівської академії музики в Лондоні[2].
Виступи[ред. | ред. код]
Уперше головну роль Кура виконав у 1993 році в постановці Театру Джузеппе Верді в Трієсті опери А. Бібало «Сіньйорина Джулія», а вже наступного року він зробив свій перший запис. Ним стала опера «Вілліси» Джакомо Пуччіні, яку показали на Ітрійському фестивалі делла Валле в Італії. Він став другим в історії тенором (першим був Енріко Карузо 1902 року), що дебютуровав у Метрополітен-опера на традиційному гала-концерті на честь відкриття сезону Opening Night (1999 рік, «Сільська честь»). 2008 року Кура вийшол на сцену в першій сучасній постановці оригінальній чотирьохактовій версії ранньої опери Пуччіні «Едгар» в туринському Театро Реджіо (Турин).
Від 1990-х років співак багато разів дебютував на нових сценах і з новими ролями в багатьох найбільших театрах світу, починаючи з Лондонського королівського театру Ковент-Гарден у 1995 році в головній ролі рідко виконуваної опери Верді «Стіффеліо». Потім 1998 року Хосе Кура з'явився в «Аїді» в першому сезоні нового Імператорського театру в Токіо. Тоді ж відбулися його дебюти в Парижі, Відні й Мілані.
Репертуар співака поповнився партіями Самсона (1996), Отелло (1997). Роль де Гріє, що її виконав співак записана на відео. Активна творча діяльність співака триває й у другому десятилітті XXI століття[3].
Найважливіші записи[ред. | ред. код]
Дискографія і фільмографія Кури містить його основний оперний репертуар і концертний як диригент. У 2002 році створив власну звукозаписну компанію Cuibar Phono Video (CPV). Того ж року, накладом CPA видав Другу симфонію Рахманінова з Sinfonia Varsovia.
Дискографія[ред. | ред. код]
| Рік | Запис | Компанія |
|---|---|---|
| 1994 | Le Villi | Erato |
| 1996 | Iris | BMG - Ricordi |
| 1997 | Anhelo | Erato |
| 1997 | Puccini Arias | Erato |
| 1998 | Fedora | ECA |
| 1998 | Samson et Dalila | Erato |
| 1999 | Verismo | Erato |
| 2000 | Pagliacci | Decca |
| 2000 | Verismo | Erato |
| 2000 | La Traviata à Paris | Teldec |
| 2000 | Manon Lescaut | Deutsche Grammophon |
| 2001 | Bravo Cura Tour Collection | Erato |
| 2002 | Artist Portrait | Warner Classics |
| 2002 | Boleros | Warner Classics |
| 2002 | Aurora | CPV |
| 2002 | Rachmaninov Symphony N.2 in E minor | CPV |
| 2003 | Dvorak Love Songs / Symphony N.9 | CPV |
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Запис | Фірма |
|---|---|---|
| 1999 | Great Composers | BBC |
| 1999 | In Passione Domini | RAI |
| 2000 | Puccini: Il Trittico | BMG - Ricordi |
| 2001 | A Passion for Verdi | RM Associates |
| 2001 | Tosca | Kultur |
| 2001 | Verdi Gala | Euro Arts |
| 2002 | Il Trovatore | BBC - Opus Arte |
| 2004 | Verdi Gala | Dynamic |
| 2005 | Manon Lescaut | TDK |
| 2006 | Andrea Chénier | Rai Trade |
| 2007 | La Traviata à Paris | RAI Cinema |
| 2007 | Otello | Opus Arte |
| 2008 | José Cura in Concert Budapest 2000 | Cuibar - Bravissimo |
| 2009 | Edgar | Arthaus - RAI Trade |
| 2010 | Cavalleria/Pagliacci | SWR - Arte |
| 2012 | Samson et Dalila | Cuibar - Arthaus |
Премії і нагороди[ред. | ред. код]
| Рік | Премія/Нагорода | Місце |
|---|---|---|
| 1994 | 1st Prize[5] | Plácido Domingo's Operalia International Opera Competition |
| 1996 | Abbiati Award[6] | Premio Franco Abbiati della Critica Musicale Italiana, Italy |
| 1998 | Orphée D'Or | Académie du Disque Lyrique, France |
| 1999 | Professor Honoris Causae | Universidad C.A.E.C.E, Argentina |
| 1999 | Citizen of Honour[7] | City of Rosario, Argentina |
| 1999 | Премія ЕХО Співак року | Deutsche Phono-Akademie, Germany |
| 2000 | Chevalier de l'Ordre du Cèdre | Lebanese Government |
| 2001 | Artist of the Year[8] | Grup de Liceistes – Barcelona, Spain |
| 2002 | The Ewa Czeszejko[9] | Sochacki Foundation Award, Poland |
| 2003 | Artist of the Year[10] | Catullus Prize, Italy |
| 2004 | Citizen of Honour | City of Veszprem, Hungary |
| 2005 | Citizen of Honour | City of Piacenza, Italy |
| 2005 | Città di Baveno | Festival Umberto Giordano, Italy |
| 2006 | Giovanni Zanatello Artist of the 2005 Season | Arena di Verona, Italy |
| 2006 | Enric Granados Award[11] | Enric Granados, Spain |
| 2006 | Insigna d'or | Amics de l'Opera de Lerida, Spain |
| 2007 | Career Achievement Award | Lebanese Society of Rosario, Argentina |
| 2008 | Best Argentinean Opera Singer of 2007 | Fundación Teatro Colón, Argentina |
| 2009 | Best Argentinean Male Singers of the Decade (1999-2008)[12] | Fundación Konex, Argentina |
| 2009 | Career Medal[13] | Fondazione Ugo Becattini, Italy |
| 2010 | Österreicher Kammersänger[14] | Wiener Staatsoper, Austria |
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Biography with comments by Cura, online at «One Fine Art» [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] on onefineart.com. Retrieved 28 December 2012
- ↑ Jose Cura, Royal Academy of Music website. [Архівовано 21 вересня 2010 у Wayback Machine.] Accessed 6 April 2009.
- ↑ The Opera Critic, «Reviews, articles, photos and future schedules for José Cura» [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] Online at theoperacritic.com. Retrieved 25 March 2013
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 12 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Operalia Winners 1994. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ Winners of the Premio Franco Abbiati on Wikipedia
- ↑ Illustruous Citizens of the City of Rosario on Wikipedia
- ↑ Liceistes Cantant de la Temporada. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ Ewa Czeszejko Website. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ José Cura Catullo Prize. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ Enric Granados Award. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ José Cura Fundación Konex. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 5 жовтня 2019.
- ↑ Fondazione Ugo Becattini. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 березня 2014.
- ↑ Klassik Heute José Cura Kammersanger. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- David Salazar, «José Cura: An Ever-Evolving Artist In Search Of New Operatic and Theatrical Expression, On His Own Terms And Integrity» [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.] Latino Post, 24 March 2013 on latinopost.com. Retrieved 25 March 2013
- Anthony Holden, «You wait years for a nice young tenor…» [Архівовано 20 червня 2020 у Wayback Machine.], The Observer (London), 7 November 2004. Retrieved 28 May 2008.
- Paul Gent, «A thrilling voice and charisma to burn» [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph (London), 16 April 2001. Retrieved 25 March 2013.
- Michael White, «Trouble on the high Cs» [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph (London) 18 April 2002. Retrieved 25 March 2013.
- «Otello delivers fury and passion» [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.], Washington Times, 4 March 2000. Retrieved 28 May 2008.
- Octavio Roca, «La Traviata Goes on Location in Paris, TV experiment brings drama, intimacy to Verdi» [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.], San Francisco Chronicle, 25 August 2000. Retrieved 28 May 2008.
- José Cura's Official Site [Архівовано 13 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Reviews, articles, photos and future schedules for José Cura from The Opera Critic [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] online at theoperacritic.com. Retrieved 28 December 2012
- Cuibar Productions website Retrieved 28 December 2012
- Interview with José Cura on MusicalCriticism.com, September 2008 [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] Retrieved 28 December 2012
- José Cura на сайті IMDb (англ.)
|
Це незавершена стаття про співака чи співачку опери. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
