Південна Хань
| Південна Хань | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Паньюй | |||
| Мови | Китайська | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Історія | ||||
| - Заснування | 917 | |||
| - Повалення | 971 | |||
| ||||
Південна Хань (спрощ.: 南汉; кит. трад.: 南漢; піньїнь: Nán Hàn) — держава, що правила частиною південною Китаю після падіння династії Тан. Ця династія керувалася імператорами з роду Лю. Правління цієї династії тривало 54 роки. Була повалена династією Сун у 971 році.
Історія[ред. | ред. код]
Основу майбутньої держави заклав Лю Інь, який до 904 року став цзєдуши на півдні Китаю. Після повалення династії Тан у 907 році він став фактично незалежним, втім не оголосив про утворення самостійної держави. У 909 році прийняв титул вана Наньпіна. Лише у 917 році брат Лю Іня — Лю Янь оголосив себе імператором нової держави Велика Юе, яке було змінено у 918 році на Хань (або Велика Хань, в істориків відома як Південна Хань). Лю Янь оголосив себе нащадком старовинної династії Хань.
Держава південна Хань охоплювала території сучасних провінцій Гуандун, Гуансі, Хайнань, а також частину північного В'єтнаму. Південна Хань дотримувалася миру із північними сусідами — державами Чу та Мінь, водночас намагалася повністю підкорити Аннам, проте у 939 році зазнав рішучої поразки.
Наприкінці 940-х років держава стикнулася із протистоянням з боку Південної Тан, проте зуміла зберегти свою незалежність. Новою загрозою у 960-х стала династія Сун, що мала на меті об'єднання Китаю. Зрештою у 971 році ханська армія зазнала поразки й державу поглинула Сун.
Економіка[ред. | ред. код]
Імператори Південної Хань значну увагу приділяли розвитку сільського господарства, при цьому в ньому були задіяні переважно вільні селяни або орендарі, раби займали не значну частину. разом з тим велику увагу приділяли морській та посередницькій торгівлі. Для цього розбудовували прибережні міста, розвивали торговельний флот, що торгували з країнами Південно-Східної Азії.
Імператори[ред. | ред. код]
| № | рід | ім'я | Роки життя | Роки правління | Девіз | Примітки | Посмертне храмове ім'я |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Лю 劉 Liu |
Янь 巖 Yan |
889—942 | 917—941 | Цяньхен (917—925) 乾亨 Qiánhēng Байлун (925–928) 白龍 Báilóng Даю (928–941) 大有 Dàyǒu |
Засновник держави. | Тянь-хуанда-ді 天皇大帝 Tiān Huáng Dà Dì |
| 2 | Бінь 玢 Bin |
до 920—943 | 941—943 | Гуантянь 光天 Guāngtiān |
Син Яня. | Шан-ді 殤帝 Shāng Dì | |
| 3 | Шен 晟 Cheng |
920—958 | 943—958 | Інцянь (943) 應乾 Yìngqián Цяньхе (943–958) 乾和 Qiànhé |
Син Яня і брат Біня. | 文武光明孝皇帝 Wénwǔ Guāngmíng Xiào | |
| 4 | Чан 鋹 Chang |
942—980 | 958—971 | Дабао 大寶 Dàbǎo |
Син Шена. | — |
Джерела[ред. | ред. код]
- Mote, F.W. (1999). Imperial China (900—1800). Harvard University Press. pp. 11, 15. ISBN 0-674-01212-7.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
