Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Ждиня)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Покрова Пресвятої Богородиці
Церква Покрова Пресвятої Богородиці
49°29′23″ пн. ш. 21°16′06″ сх. д. / 49.48972° пн. ш. 21.26833° сх. д. / 49.48972; 21.26833Координати: 49°29′23″ пн. ш. 21°16′06″ сх. д. / 49.48972° пн. ш. 21.26833° сх. д. / 49.48972; 21.26833
Тип споруди православний храм
Розташування Польща ПольщаЖдиня Малопольського воєводства
Початок будівництва 1795
Кінець будівництва 1795
Будівельна система деревина
Належність Православна церква Польщі
Єпархія Перемишльсько-Новосончівська єпархія
Стан об'єкт культурної спадщини Польщі
Епонім Покрова Пресвятої Богородиці
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Ждиня). Карта розташування: Польща
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Ждиня)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Ждиня) (Польща)
Мапа
CMNS: Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Пам'ятка культури Малопольського воєводства: реєстраційний номер A-597 від 10 червня 1989 року.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці (пол. Cerkiew Opieki Matki Bożej) — чинна дерев'яна церква парафії Перемишльсько-Новосончівської єпархії Православної церкви Польщі у селі Ждиня. Внесена до списку об'єктів на «Шляху дерев’яної архітектури в Малопольському воєводстві[ru]».

Історичний огляд[ред. | ред. код]

Бароковий іконостас

Першу церкву в Ждині звели в першій половині XVI столітті. Теперішня будівля з'явилась 1795 року. Спочатку церква належав греко-католицькій громаді.

1947 року під час операції «Вісла» лемки були переселені на західні території Польщі, а храм передали у державну власність. 1956 року після повернення депортованих до села церкву спільно використовували римо-католицька й православна громади Ждині.

Згідно із Законом від 17 грудня 2009 року про регулювання правового статусу церковного майна храм передали у власність Православній церкві Польщі.[1]

Архітектура[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква збудована у західнолемківському архітектурному стилі. У плані — тридільний: бабинець, нава й вівтар. Над бабинцем зведена дерев'яна прямокутна дзвіниця, увінчана ліхтарем з латинським хрестом. Так само височіють бані над навою і нижчим від неї вівтарем.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Усередині церкви зберігся іконостас з елементами бароко, датований XVIII століття, який відреставрували 2007 року.[2] Внутрішні стіни покриті поліхромією.

Церква оточена кам'яним муром з брамою-дзвіницею.

10 червня 1989 року внесена до реєстру пам'яток архітектури.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ustawa z dnia 17 grudnia 2009 r. o uregulowaniu stanu prawnego niektórych nieruchomości pozostających we władaniu Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 28 червня 2013.
  2. Wysocka Dorota. Czas ratowania, czas budowania // Przegląd Prawosławny [on-line]. — 2008. — вересень. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 28 червня 2013.
  3. zabytków nieruchomych — województwo małopolskie[недоступне посилання з липня 2019]