Чорний Орфей
Чорний Орфей | |
|---|---|
| порт. Orfeu Negro | |
 | |
| Жанр | драма / мелодрама / музичний |
| Режисер | Марсель Камю |
| Продюсер | Саша Гордін |
| Сценарист | Марсель Камю, Жак Віо |
| На основі | п'єси «Orfeu da Conceição» Вінісіуса ді Морайса |
| У головних ролях |
Брено Мело Марпесса Даун |
| Оператор | Жан Бургуен |
| Композитор |
Луїс Бонфа Антоніу Карлус Жобін |
| Художник | П'єр Гюффруа |
| Кінокомпанія |
Dispat Films • Gemma Tupan Filmes |
| Дистриб'ютор | The Criterion Collection і Netflix |
| Тривалість | 100 хв. |
| Мова | португальська |
| Країна |
 Франція  Італія  Бразилія |
| Рік | 1959 |
| Дата виходу | 12 червня 1959 (Канни) |
| Касові збори | 750 000 $[1] |
| IMDb | ID 0053146 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
 Чорний Орфей у Вікісховищі | |
«Чорний Орфей» (порт. Orfeu Negro) — музичний фільм 1959 року поставлений французьким режисером Марселем Камю за п'єсою «Орфей з Консейсана» (порт. Orfeu da Conceição) Вінісіуса ді Морайса, де міф про Орфея перенесено до Ріо-де-Жанейро. Фільм став переможцем 12-го Каннського кінофестивалю 1959 року, здобувши головну нагороду — Золоту пальмову гілку[2], володарем «Золотого глобуса» та «Оскара» за найкращий фільм іноземною мовою[3]. 
Сюжет[ред. | ред. код]
У Ріо настав час щорічного карнавалу. В цей час можна без усіляких обмежень і самоконтролю вдаватися до веселощів, музики і танців.
Орфей (Брено Мелло) працює кондуктором трамваю, грає на гітарі. Він заручений з Мірою (Лурдес де Олівейра). Вона дуже екзотична жінка і кожен день живе немов на карнавалі. Але Орфей повинен кохати Еврідіку (Марпесса Доун) — дівчину, яка щойно приїхала у Ріо відвідати свою кузину Серафіну (Леа Гарсія). Вона була вимушена поїхати з рідного містечка, ховаючись від переслідувань таємничого незнайомця, але той приїхав услід за нею. Цей незнайомець — Смерть, що веде неквапливе полювання за Еврідікою.
У фіналі фільму міф про Орфея, що вивів з Аїда свою кохану, але не втримавшись, обернувся на неї і через що втратив її назавжди, радикальним чином переосмислюється. Душа Еврідіки, як і в старогрецькому міфі, повертається з царства мертвих, але вселяється в тіло потворної старої. Вона вічно готова бути поряд з Орфеєм, за умови, що той ніколи і ні за яких обставин не погляне на ту оболонку, в якій вона знаходиться. Він не може витримати цієї муки.
В ролях[ред. | ред. код]
| Брено Мелло | ···· | Орфей |
| Марпесса Доун | ···· | Еврідіка |
| Марсель Камю | ···· | Ернесто |
| Фаусто Герцоні | ···· | Фауст |
| Леа Гарсія | ···· | Серафіна |
| Адемар Феррейра да Сілва | ···· | Смерть |
| Алешандро Константіно | ···· | Гермес |
| Валдемар де Суза | ···· | Чіко |
| Жоржі дос Сантос | ···· | Бенедіто |
| Ауріно Кассіано | ···· | Зека |
| Лурдес де Олівейра | ···· | Міра |
Музичне оформлення[ред. | ред. код]
Фільм не в останню чергу зобов'язаний популярністю своєму саундтреку. Музику до нього написали видатні бразильські композитори ХХ століття Луїс Бонфа і Антоніу Карлус Жобін. Найбільша популярність припала на долю пісні «Ранок карнавалу» (Manhã de Carnaval), написаною Бонфа на вірші Вінісіуса ді Морайса (автора п'єси «Орфей з Консейсана», на основі якої і засновано фільм). Мелодія цієї пісні постійно звучить упродовж фільму, стаючи, таким чином, його головною темою. Пісню на різних мовах згодом виконували багато знаменитих співаків, включаючи Френка Сінатру, Джоан Баез, Хуліо Іглесіаса, Торі Еймос, Еміліо Сантьяго, Луїса Мігеля, тріо тенорів Хосе Каррерас-Лучано Паваротті-Пласідо Домінґо та інших.
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Чорний Орфей»[4] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1959 | 12-й Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Чорний Орфей | Перемога | |
| 1959 | Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | Найкращий фільм іноземної мовою | 2-е місце | ||
| 1960 | Оскар | Найкращий фільм іноземною мовою | Перемога | ||
| 1960 | Золотий глобус | Найкращий фільм іноземною мовою | Перемога | ||
| 1960 | Премія Сан Жорді | Найкращий іноземний фільм | Перемога | ||
| 1961 | Премія BAFTA | Найкращий фільм | Номінація | ||
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Hardy Fredricksmeyer: Black Orpheus, Myth and Ritual: A Morphological Reading. In: International Journal of the Classical Tradition. Vol. 14, No. 1/2, Sommer 2007, p. 148–175.
- Rahul Hamid: Orfeu Negro (1959). In: Steven Jay Schneider (Hrsg.): 1001 Filme. Edition Olms, Zürich 2004, ISBN 3-283-00497-8, p. 366
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ M-G-M CASHING IN ON OSCAR VICTORY; ' Ben-Hur' Gross Expected to Reach 7 Million by Week's End -- 'Spartacus' Booked / J. Kahn — Manhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1960. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
- ↑ Festival de Cannes: Black Orpheus. festival-cannes.com. Процитовано 12.10.2016.
- ↑ The 32nd Academy Awards (1960) Nominees and Winners. oscars.org. Процитовано 12.10.2016.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Чорний Орфей» на сайті IMDb
Посилання[ред. | ред. код]
- «Чорний Орфей» на сайті IMDb (англ.)
(станом на 20.11.2015) - «Чорний Орфей» на сайті AlloCiné (фр.)
- Caetano Veloso: An Orpheus, Rising From Caricature. The New York Times on the Web, 20 серпня 2000
|
| ||||||||||||||||||||
- Фільми 1959
- Фільми — лауреати премії «Золота пальмова гілка»
- Лауреати премії «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою
- Фільми Франції 1959
- Фільми Італії 1959
- Фільми-драми Франції
- Фільми-драми Італії
- Фільми-драми Бразилії
- Фантастичні фільми Бразилії
- Фантастичні фільми Італії
- Фантастичні фільми Франції
- Фільми-мелодрами Франції
- Фільми-мелодрами Італії
- Фільми-мелодрами Бразилії
- Музичні фільми Франції
- Музичні фільми Італії
- Екранізації сюжетів давньогрецької міфології
- Фільми португальською мовою
- Фільми, дія яких відбувається в Ріо-де-Жанейро