Чорнокозинський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорнокозинський замок
Чорнокозинський замок

48°39′41″ пн. ш. 26°16′53″ сх. д. / 48.66138888891677539° пн. ш. 26.28138888891677993° сх. д. / 48.66138888891677539; 26.28138888891677993Координати: 48°39′41″ пн. ш. 26°16′53″ сх. д. / 48.66138888891677539° пн. ш. 26.28138888891677993° сх. д. / 48.66138888891677539; 26.28138888891677993
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Статус спадщини пам'ятка архітектури національного значення України
Країна  Україна
Розташування Чорнокозинці
Матеріал камінь
Перша згадка XIV
Будівництво XIV — 
Стан Чорнокозинський замок перебуває в зруйнованому стані
Чорнокозинський замок. Карта розташування: Україна
Чорнокозинський замок
Чорнокозинський замок (Україна)
Мапа

CMNS: Чорнокозинський замок у Вікісховищі

Чорнокозинський замок, або Чорнокозинецький замок — фортифікаційна споруда, замок, споруджений наприкінці XIV — на початку XV століть. Розташований на узвишші біля села Чорнокозинців Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. З середини XV до кінця XVIII століття був літньою резиденцією кам'янецьких римо-католицьких єпископів. Нині в руїнах.

З історії замку[ред. | ред. код]

Наполеон Орда.Чорнокозинці 1871
Руїни замку. Кінець XIX — початок XX століття. Фото Михайла Грейма.

Один з найдавніших замків на Поділлі.

Чорнокозинський замок побудували наприкінці XIV — на початку XV століть. З середини XV-го і до кінця XVIII століття замок належав Кам'янецьким католицьким єпископам, був їх літньою резиденцією. Кам'янецький католицький єпископ Миколай Лабунський помер у замку під час епідемії восени 1467 року.[1]

У 1516 році замок здобули і знищили татари. У 1519 році Чорнокозинці грамотою короля Сигізмунда I Старого перейменовано на місто з двома ярмарками в рік. У 1573 році замок ще раз руйнується татарами. У 1578 році місто Чорнокозинці отримали Магдебурзьке право.

У 1674 році замок здобули турки та знищили.

Єпископ Стефан Богуслав Рупнєвський поставив тут в 18 ст. палац.

У 1780 році Чорнокозинці за люстрацією згадані вже як поселення з 119 оселями. У 1795 році замок переходить у власність Російської казни.

Катерина ІІ конфіскувала Чорнокозинський замок і подарувала племіниці Потьомкіна Скавронській. Відтак у 1815 році він став приватним володінням, використовувався як родовий маєток аж до Жовтневого перевороту (1917).

Замок у 2017 році, у 2018 році фото стало фіналістом міжнародного етапу у Wiki Loves Monuments

У теперішній час Чорнокозинський замок перебуває в зруйнованому стані.

Опис[ред. | ред. код]

Замок, оточений глибоким ровом, мав стару частину (давніший дитинець) і новішу, розділені стіною з великою брамою. Замок був чотирикутний з чотирма вежами. Грубо збудований з мармурового каміння.

Сучасність[ред. | ред. код]

Дотепер (2000-ні) з усієї планувальної структури Чорнокозинського замку фрагментарно збереглися два палацові корпуси, що утворювали північну частину замку, та залишки південно-західної круглої оборонної вежі, що разом із втраченою південно-східною утворювали південну частину замку. Між цими частинами замку знаходилось досить велике подвір'я прямокутної форми (55 х 45 м), яке було обмежене оборонними мурами зі східної та західної сторін.

Замкові споруди — муровані з бутового каменю, потиньковані. З палацових корпусів збереглися лише стіни на рівні первісних 2-х ярусів. Плоскі перекриття по дерев'яних балках, а також дахові покриття втрачені повністю. Корпуси мають пивниці зі збереженим напівциркулярним склепінням з бутового каменю.

Панорама Чорнокозинського замку[ред. | ред. код]

Чорнокозинський замок

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kłoczowski J. Łabuński Mikołaj h. Zagłoba (zm. 1467) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/2, zeszyt 7…. — T. XVIII. — S. 177. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]