Чортомлик (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Чортомли́к
Герб
Станція Чортомлик
Станція Чортомлик
Станція Чортомлик
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Рада Покровська міська рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засновано 1904
Статус із 2024 року
Населення 1 290 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс 53393, 53394
Телефонний код +380 5667
Географічні координати 47°37′ пн. ш. 34°08′ сх. д. / 47.617° пн. ш. 34.133° сх. д. / 47.617; 34.133Координати: 47°37′ пн. ш. 34°08′ сх. д. / 47.617° пн. ш. 34.133° сх. д. / 47.617; 34.133
Висота над рівнем моря 33 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Чортомлик
Селищна влада
Адреса 53300, м. Покров, вул. Центральна, 48
Голова селищної ради Цупров Іван Іванович
Карта
Чортомли́к. Карта розташування: Україна
Чортомли́к
Чортомли́к
Чортомли́к. Карта розташування: Дніпропетровська область
Чортомли́к
Чортомли́к
Мапа

Чортомли́к у Вікісховищі

Чортомли́к — селище Дніпропетровської області, Покровська міська рада. Населення за переписом 2001 року становить 1324 особи.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Чортомлик знаходиться за 4,5 км від правого берега Каховського водосховища і за 3 км від річки Базавлук. На відстані 2,5 км від міста Покров. Через селище проходять автомобільні дороги Н23, Т 0434 і залізниця, станція Чортомлик.

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить від однойменних острова в гирлі річки Базавлук та рукава в гирлі цієї річки, або невеличкої річки Чортомлик, правого притоку Дніпра. Про них поширюється багато легенд, які виводять їх назву від слів чорт і мликнув (тобто «щез у воді»). Згідно одної з них, кошовий отаман Іван Сірко побачив на поверхні річки чорта, вистрілив у нього з пістоля і той назавжди зник («мликнув») в болоті.

Дехто тлумачить цей гідронім, як «щуча річка». Проект герба від 1996 року враховує всі ці версії.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Чортомлицької волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 521 особа, налічувалось 128 дворових господарств[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1162 осіб (579 чоловічої статі та 583 — жіночої), з яких 1152 — православної віри[3].

Сучасне селище виросло при залізничній станції, побудованій в 1904 році для обслуговування перевезень руди Покровського марганцевого рудника. Деякий час станція називалася Осокорівка, але з 1910 року повернула собі первинне ім'я.

У Чортомлику проживав з родиною Головко-Вусатий (Іван?) пр. 1887 р.н., який воював у загоні отамана Зеленого.[4]

З 1957 року присвоєно статус селища міського типу.

Таблиця зміни чисельності населення[ред. | ред. код]

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.

Таблиця зміни чисельності населення
2001* 2006 2007 2008 2009 2010 2011
1 324 1 353 1 355 1 365 1 368 1 384 1 368

Мова[ред. | ред. код]

2001 рік
Мова %
українська 88,60%
російська 11,03%

Екологія[ред. | ред. код]

  • Покровський кар'єр Покровського ГЗК. Видобуток марганцевої руди відкритим способом.
  • Олександрівський кар'єр Покровського ГЗК.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 21 (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-64. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Атаман Федорченко Ч. 4/7 Все дороги ведут в Кишинев (1922) | Шпионский мост | Знаки судьбы (uk-UA) , процитовано 11 травня 2023

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]