Шабак
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (листопад 2023) |
| שרות הביטחון הכללי | |
|---|---|
 | |
| Країна: |
 Ізраїль |
| Дата заснування: | 30 червня 1948 |
| Юрисдикція: | Прем'єр-міністр Ізраїлю |
| Штаб-квартира: | Тель-Авів |
| Бюджет: | засекречено |
| Чисельність: | засекречено |
| Попередня служба: |
Шай |
| Керівництво | |
| Ронен Бар | |
| Сайт | |
| shabak.gov.il | |
 Шабак у Вікісховищі | |
Загальна служба безпеки Ізраїлю (івр. שרות הביטחון הכללי, Ширу́т га-бітахо́н га-клалі), скорочено ШАБАК (івр. שב"כ) або Шин-Бет (івр. שין-בית) — спецслужба системи спецслужб Ізраїлю, займається контррозвідувальною діяльністю та забезпеченням внутрішньої безпеки держави Ізраїль. Порівняно має функції тотожні до ФБР і СБУ. Підпорядкована безпосередньо прем'єр-міністрові Ізраїлю.
Відповідно до закону від 21 лютого 2002 р. операції Шин-Бет всередині Ізраїлю можуть бути розділені на наступні три категорії:
- проти іноземців в цілому,
- проти палестинських арабів і
- проти громадян Ізраїлю[1][2].
Історія[ред. | ред. код]
«Загальна служба безпеки та контррозвідки» (потім за назвою «Загальна служба безпеки Ізраїлю») була створена на базі служби «Шай» (ширут єдіот) — служби безпеки Хагани 30 червня 1948 р.[1].
Творцем і першим керівником ШАБАКу був Ісер Гарель. Перші два роки служба безпеки входила до складу збройних сил Ізраїлю, її керівник отримав звання підполковника[3]. Потім служба ШАБАК перейшла в підпорядкування прем'єр-міністра Ізраїлю.
Ісер Гарель розгромив від'єднаних від «Ірґуну» ультраправу групу «Лехі» Аврама Штерна і заарештував практично всіх її активістів, за винятком майбутнього прем'єр-міністра Іцхака Шаміра, якого згодом залучив до роботи в ізраїльській розвідці.
У 1949 році Гарель наказав виявляти членів компартії, які наймалися на військові заводи, фотографувати активістів і підслуховувати розмови. Одночасно він вичистив з власної служби членів «лівих партій», зокрема начальника відділу спеціальних операцій Ґершона Рабиновича, який зраджував, на думку Гареля , усі секрети служби передавав колегам політпартії «МАПАМ»[3].
У 1950-і роки служба «ШАБАК» активно працювала проти правих радикалів з «Лехі», але найбільші її зусилля всередині країни були спрямовані проти лівих активістів з партії «МАПАМ», з яких перший керівник ШАБАКу на ім'я Ісер Гарель мав підозри щодо шпигунства на користь комуністичних країн.
У 1952 р. Гарель був призначений директором зовнішньої розвідки «Моссад» замість Реувена Шілоаха. Одночасно він очолив комітет керівників розвідслужб «Вараш», і фактично став керівником усіх спецслужб Ізраїлю. Прем'єр-міністр Давид Бен-Ґуріон називав його як «мемуне», у перекладі — «відповідальний». До 1963 р. призначення керівника ШАБАКу було чистою формальністю, оскільки всю роботу контролював Гарель і всі співробітники підпорядковувалися власне йому.
У 1950 р. були арештовані троє військовослужбовців за звинуваченням у шпигунстві на користь Польщі, у 1956 р. — радянський агент в Міністерстві закордонних справ Ізраїлю Зеєв Авні, у 1960 р. — працював на чехословацьку розвідку професор фізики Курт Сіта[4].
Найбільш відомою справою того часу стала справа полковника Ісраеля Беєра, який був арештований 1 квітня 1961 р. і засуджений до 15 років тюремного ув'язнення за шпигунство на користь СРСР[3][5].
З 1967 р. ШАБАК подвоїла свою активність в Юдеї та Самарії, секторі Гази і на Голанських висотах, з метою запобігання терористичним актам зі сторони арабського населення[1].
Після угону палестинськими терористами ізраїльського літака «Ель-Аль» до Алжиру 22 липня 1968 р. і вбивства ізраїльських спортсменів на Мюнхенській Олімпіаді в 1972 році організацією «Чорного вересня» ШАБАК створив свої відділення у всьому світі для захисту ізраїльських об'єктів, які можуть стати об'єктом уваги терористів[1].
У 1983 р. ШАБАКом був викритий великий радянський шпигун Маркус Клінґберґ, завербований ще під час Другої світової війни. Клінґберґ передавав радянській розвідці матеріали секретного Інституту у Нес-Ціона, що займався проблемами ЗМУ[6].
Найбільшим прорахунком ШАБАК, крім незапобігання вбивства Іцхака Рабіна, вважається справа Мордехая Вануну, який працюючи в ядерному центрі в м. Дімоні зумів зробити й винести звідти фотографії, а потім після звільнення безперешкодно виїхати з країни та видати в 1986 р. найбільш секретні відомості про наявність в Ізраїлі ядерної зброї.
У 1987 р. був заарештований агент КДБ СРСР Шабтай Калманович, а в 1988 р. за допомогою «перебіжчика» Олександра Ломова розкрита ціла мережа ПГУ КДБ у складі Романа Вайсфельда, Григорія Лондіна, Анатолія Гендлера і Самуїла Мактея[7][8].
У вересні 2002 р. Служба безпеки розкрила групу з 11 ізраїльтян на чолі з підполковником Армії оборони Ізраїлю, які займалися шпигунством на користь «Хезболи». Офіцер надавав ліванським терористам карти північної частини Ізраїлю із зазначенням дислокації військ, а також інформацію про підготовлювання операції і маневрів уздовж північного кордону країни. Натомість він отримував від «Хезболи» гроші і наркотики загальною сумою 100 тисяч доларів[9].
12 грудня 2005 р. ШАБАК заарештувала 58-річного Джіріса Джіріса, колишнього главу ради громади селища Фасута в Галілеї. Слідство вважало, що Д. Джіріс в 2004 р. був завербований іранською розвідкою з метою шпигунства проти Ізраїлю. Але в Ірані сподівалися на те, що Д. Джіріс зможе стати депутатом Кнесету та отримає доступ до цікавої інформації для розвідки[10].
Структура[ред. | ред. код]
Згідно повідомлення «BBC» ШАБАК складається з трьох департаментів[11]:
- Департамент у арабських справах (займається протидією арабському терору в Ізраїлі);
- Департамент у неарабських справах (займається проникненням у резидентури іноземних розвідок і дипломатичних місій неарабських країн в Ізраїлі);
- Департамент охорони та безпеки (займається охороною уряду Ізраїлю, посольств, важливих підприємств, банків, літаків ізраїльських авіакомпаній тощо).
Керівники[ред. | ред. код]
| Початок | Кінець | Ім'я | |
|---|---|---|---|
| 1 | 1948 рік | 1952 рік | Ісер Гарель |
| 2 | 1952 р. | 1953 р. | Ізі Дорот |
| 3 | 1953 р. | 1963 р. | Амос Манор |
| 4 | 1964 р. | 1974 р. | Йосеф Гармелін |
| 5 | 1974 р. | 1981 р. | Аврам Ахітув |
| 6 | 1981 р. | 1986 р. | Аврам Шалом |
| 7 | 1986 р. | 1988 р. | Йосеф Гармелін |
| 8 | 1988 р. | 1994 р. | Яков Пері |
| 9 | 1994 р. | 1995 р. | Кармі Ґілон |
| 10 | 1995 р. | 2000 р. | Амі Аялон |
| 11 | 2000 р. | 2005 р. | Аві Діхтер |
| 12 | 2005 р. | 2011 р. | Юваль Діскін |
| 13 | 2011 р. | 2016 р. | Йорам Коген |
| 14 | 2016 р. | 2021 р. | Надав Арґаман |
| 15 | 2021 р. | донині | Ронен Бар |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г The History of the ISA [Архівовано 2011-08-13 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ חוק שירות הביטחון הכללי, התשס"ב-2002* [Архівовано 17 січня 2012 у Wayback Machine.] (івр.)
- ↑ а б в Леонид Млечин // «Моссад. Тайная война». — 2-е. — г. Москва: изд. «Центрполиграф», 2004 г. — С. 28, 151, 174. — 511 с. — 8000 экз. — ISBN 5-9524-1115-0. (рос.)
- ↑ Прохоров Д. П. // «Спецслужбы Израиля». — г. Москва: изд. «Олма-пресс», 2003 г., С. 243–244 — ISBN 5765421024 (рос.)
- ↑ Yisrael Bar [Архівовано 14 березня 2017 у Wayback Machine.], 1961 (англ.)
- ↑ Константин Капитонов // «Израиль. История Моссада и спецназа [Архівовано 22 серпня 2014 у Wayback Machine.]». — г. Москва: изд. «АСТ», 2005 г. — 446 с. — (Воюющая страна). — 5000 экз. — ISBN 5-17-02-8779-8. (рос.)
- ↑ Прохоров Д. П. // «Спецслужбы Израиля». — г. Москва: изд. «Олма-пресс», 2003 г., С. 337 — ISBN 5765421024 (рос.)
- ↑ Суд над Гендлером в Израиле за шпионаж в пользу СССР [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], сайт «Agentura.ru» (рос.)
- ↑ В израильской армии раскрыта шпионская сеть «Хизбаллах» [Архівовано 16 липня 2014 у Wayback Machine.], сайт «NEWSru.com» (рос.)
- ↑ Иранская разведка пыталась внедрить в кнессет своего агента-израильтянина [Архівовано 16 липня 2014 у Wayback Machine.], сайт «NEWSru.com» (рос.)
- ↑ Шин Бет, служба безопасности Израиля [Архівовано 22 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Прохоров Д. П. // «Спецслужбы Израиля». — г. Москва: изд. «Олма-пресс», 2003 г. — 384 с. — (Досье. Спецслужбы мира). — 3000 экз. — ISBN 5765421024 (рос.)
- Gordon Thomas – Szpiedzy Gideona: Tajna Historia Mossadu – Wydawnictwo Magnum 2000 (пол.)
- Guido Knopp – Elita Szpiegów (Kulisy Wywiadu i Kontrwywiadu) Dom wydawniczy Bellona Warszawa 2004 (пол.)
- Normam Polmar, Thomas B. Allen – Księga Szpiegów, Wydawnictwo Magnum Warszawa 2000 (пол.)
- Yousef, Mosab Hassan (3 березня 2010). Son of Hamas. Carol Stream, Illinois: Tyndale House. с. 288. ISBN 978-1-4143-3307-6. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Profile: Israel's Shin Bet agency, BBC [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Text of the 1999 High Court of Justice ruling (PDF) [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- B'tselem report on Shabak's use of torture [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Knesset said "No" to Shabak [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Israel Security Agency [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] — офіційний сайт (англ.)
- Шин Бет — Служба Общей Безопасности Израиля, сайт «Агентура. Ру» (рос.)
- ШАБАК: диплом для новобранцев всего за 16 месяцев [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
|
| |||||||||||||||||
