Шанталь Тома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шанталь Тома
Ім'я при народженні фр. Chantal Marie-Louise Jeanine Thomas[1]
Народилася 18 жовтня 1945(1945-10-18)[1][2][3] (78 років)
3rd arrondissement of Lyond, Ліон[4][1]
Країна  Франція
Діяльність письменниця, письменниця-романістка, сценаристка, сценографка
Науковий керівник Pierre Rétatd[5] і Юлія Кристева[6]
Знання мов французька[7]
Членство Французька академія[8] і comité de lecture des éditions Gallimardd
Magnum opus Farewell, My Queend
Посада Науковий керівник CNRSd і seat 12 of the Académie françaised
Нагороди
IMDb ID 4142701

Шанталь Тома (фр. Chantal Thomas; нар. 20 січня 1945, Ліон) — французька письменниця й філософ, член Французької академії (з 2021).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1945 року в Ліоні, провела дитинство в Аркашоні. Вивчала філософію на курсі Ролана Барта, виявляла особливий інтерес до історії XVIII століття. Працювала в Національному центрі наукових досліджень (CNRS), викладала в американських університетах, зокрема у Єлі та Принстоні[9].

У 1998 році Шанталь Тома опублікувала своє перше філософське есе «Як витримати свою свободу» (Comment supporter sa liberté), присвячене темі звільнення людини, зокрема і з «в'язниці самого себе», у 2003 році вийшло у світ есе «Страждати» (Souffrir), в якому зібрані портрети жінок і чоловіків, що борються зі своїми стражданнями та переймаються ними. Роман «Прощання з королевою» (Adieux à la reine) відзначений у 2002 році премією «Феміна»[10].

28 січня 2021 року Шанталь Тома обрана до Французької академії, де зайняла крісло, що залишалося вакантним після смерті Жана Д'Ормессона[11].

Праці[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

  • Sade, l'œil de la lettre (essai littéraire), Payot, 1978.
  • réédition: Sade, La dissertation et l'orgie, Rivages, coll. «Rivages Poche / Petite Bibliothèque», 2002
  • Casanova, un voyage libertin (essai littéraire), Denoël, 1985.
  • (avec Claude Bonnange), Don Juan ou Pavlov: essai sur la communication publicitaire (essai littéraire), Le Seuil, 1987.
  • La Reine scélérate: Marie-Antoinette dans les pamphlets (essai littéraire), Le Seuil, 1989.
  • Thomas Bernhard (essai littéraire), Le Seuil, coll. «Les Contemporains», 1990.
  • Sade (essai littéraire), Le Seuil, coll. «Écrivains de toujours», 1994.
  • Un air de liberté. Variations sur l'esprit du XVIII siècle, Payot et Rivages, coll. «Manuels Payot», 2014
  • Pour Roland Barthes, Le Seuil, coll. «Fiction & Cie», 2015.

Філософія, інтерв'ю, спогади[ред. | ред. код]

  • Comment supporter sa liberté, Éditions Payot et Rivages, coll. «Manuels Payot», 1998.
  • Souffrir (essai), Payot et Rivages, coll. «Manuels Payot», 2003
  • Chemins de sable: Conversation avec Claude Plettner, éditions Bayard, 2006
  • Jardinière Arlequin: Conversations avec Alain Passard, Mercure de France, coll. «Le Petit Mercure», 2006
  • L'Esprit de conversation, Payot et Rivages, coll. Rivages poche. Petite Bibliothèque ", 2011
  • Cafés de la mémoire (récit), Le Seuil, 2008
  • Souvenirs de la marée basse, Le Seuil, coll. «Fiction & Cie», 2017
  • East Village Blues, фотографії Ален S. Weiss, Le Seuil, coll. «Fiction & Cie», 2019
  • Café Vivre. chroniques en passant, Le Seuil, «Fiction & Cie», 2020, 208 p.

Проза та драматургія[ред. | ред. код]

  • La Vie réelle des petites filles, editions Gallimard, coll. " Haute Enfance ", 1995
  • Les Adieux à la reine (roman), Le Seuil, coll. «Fiction & Cie», 2002.
  • La Lectrice-adjointe suivi de Marie-Antoinette et le théâtre (théâtre), Mercure de France, 2003.
  • L'Île flottante (Nouvelle), Mercure de France, coll. «Le Petit Mercure», 2004.
  • Adaptation théâtrale par Alfredo Arias au théâtre de Chaillot (printemps 2008)
  • Apolline ou l'École de la providence (nouvelle), editions du Seuil, coll. Point: roman ", 2005.
  • Le Palais de la reine (théâtre), Actes Sud-Papiers, 2005
  • Le Testament d'Olympe (Roman), Éditions du Seuil, 2010
  • L'Échange des princesses (roman), Éditions du Seuil, coll. «Fiction & Cie», 201313

Сценарії[ред. | ред. код]

  • 2017 : L'Échange des princesses de Marc Dugain
  • 2019 : Dernier Amour de Benoît Jacquot

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Lyon Municipal Archives — 1320.
  2. ↑ https://www.academie-francaise.fr/les-immortels/chantal-thomas
  3. ↑ https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb119264929
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130955426 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ http://www.sudoc.fr/041448960
  6. ↑ http://www.sudoc.fr/006872794
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ Французька академія — 1635.
  9. ↑ Chantal Thomas (фр.). France Inter. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 29 січня 2021.
  10. ↑ Valérie Marin La Meslée (28 січня 2021). Qui est Chantal Thomas, élue au fauteuil de Jean d’Ormesson à l’Académie française ? (фр.). Le Point. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  11. ↑ Thierry Clermont (28 січня 2021). Académie française: Chantal Thomas succède à Jean d'Ormesson (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шанталь_Тома&oldid=40638989