Шарль-Едуар Гійом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нобелівська премія з фізики (1920) Шарль Едуар Гійом
фр. Charles Édouard Guillaume
Шарль Едуар Гійом (1920)
Шарль Едуар Гійом (1920)
Шарль Едуар Гійом (1920)
Народився15 лютого 1861(1861-02-15)[1][2][…]
Фльор'єd
Помер13 червня 1938(1938-06-13)[4][1][…] (77 років)
Севр
ПохованняCimetière de Fleurierd[6]
КраїнаШвейцарія Швейцарія
Діяльністьфізик, дослідник
Alma materФедеральна вища технічна школа Цюриха
Галузьфізика
ЗакладМіжнародне бюро мір і ваг
Посададиректор
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Шведська королівська академія наук
Zofingiad
Російська академія наук
У шлюбі зEmilie Marie Anne Tauffliebd
Нагороди

Шарль Едуар Гійом (фр. Charles Édouard Guillaume; 15 лютого 1861(18610215), Флер'є[en], Швейцарія — 13 червня 1938, Севр, Франція) — швейцарсько-французький фізик. Лауреат Нобелівської премії 1920 року за відкриття сплавів з аномальною поведінкою коефіцієнта теплового розширення: Інвару і елінвару.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Шарль Гійом народився 15 лютого 1861 року в місті Флер, у сім'ї годинникаря. У 17 років Гійом вступив до «Федерального технологічного інституту» в Цюриху, де вивчав природничі науки, а також німецьку та французьку літературу[7]. 1882 року він захистив дисертацію про електролітичні конденсатори і здобув докторський ступінь.

Після служби в армії офіцером артилерії, Гійом працював асистентом у «Міжнародному бюро мір і ваг» у Севрі. 1902 року він став заступником директора, а потім і директором цього бюро і залишався тривалий час на цій посаді.

Перша практична діяльність Гійома в бюро була пов'язана з визначенням точності ртутного термометра. Гійом розробив систему корекцій для точного вимірювання температури залежно від коливань обсягу балончика з ртуттю під час нагрівання.

Результати своїх обчислень Гійом виклав у «Трактаті по термометрії» 1889 року.

Роботи Гійома стосуються, головним чином, метрології. Він надав нового значення обсягом 1 л, вивчав сплави нікелю і постійні, створив інвар, елінвар та інші сплави, які використовують для виготовлення високоточних інструментів і в системі вимірювальних стандартів (1899).

Гійому був необхідний сплав, який можна було б використовувати в місцевих метрологічних лабораторіях як доступну і надійну заміну дуже дорогого платина-іридієвого, з якого спочатку був виготовлений еталон метра. Кожна з країн, яка брала участь у Конференції з мір та ваг 1889 року, мала зразок еталона. Мірні стрижні використовували за польових умов і різних температур, а калібровані в місцевих метрологічних лабораторіях за стандартами метра, які зберігалися там при умовах фіксованої температури. Низька якість місцевих еталонів, розбіжність у показниках температур еталона в приміщенні і на відкритому повітрі давали систематичні помилки у вимірах.

Досліджуючи сплави, Гійом зауважив, що постійні з високим вмістом нікелю мають аномально низький коефіцієнт теплового розширення. Це спостереження привело до створення сталі, яка містить 36 % нікелю, 0,4 — марганцю, 0,1 — вуглецю і 63 % заліза з коефіцієнтом розширення, нижче 0,1 від коефіцієнта розширення заліза. Цей сплав було названо інвар.

Гійом помер 13 червня 1938 у місті Севр[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonoreministère de la Culture.
  3. SNAC — 2010.
  4. Bell A. Encyclopædia BritannicaEncyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  5. NobelPrize.orgNobel Foundation.
  6. Find a Grave — 1996.
  7. http://center-ua.kiev.ua/universiteti-svitu/623-shvejtsarska-vishcha-tekhnichna-shkola-tsyurikha Федеральний технологічний інститут. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
  8. Шарль Едуар Ґійом. 1938 рік в історії. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]