Шершеневич Габріель Феліксович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Габріель Феліксович Шершеневич
Народився 31 грудня 1862 (12 січня 1863)(1863-01-12)
Херсонська губернія
Помер 31 серпня (13 вересня) 1912(1912-09-13) (49 років)
Москва
Країна Російська імперія
Діяльність правник, політик
Alma mater Казанський університет
Галузь цивільне право
Заклад Казанський університет, Московський університет
Посада депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія Конституційно-демократична партія
Батько Q104622214?
Діти Вадим Шершеневич

CMNS: Шершеневич Габріель Феліксович у Вікісховищі

Габріель Феліксович Шершеневич (31 грудня 1862 (12 січня 1863)(18630112), Херсонська губернія  — 31 серпня (13 вересня) 1912, Москва) — російський юрист, цивіліст, професор Казанського та Московського університетів, депутат I Державної Думи.

Середню освіту здобув у Казані. У 1885 р. закінчив юридичний факультет Казанського університету. У 1888 р. захистив магістерську дисертацію («Система торговых действий», Казань, 1888), а в 1891 р. – докторську («Авторское право на литературные произведения»); У 1892 р. був призначений професором Казанського університету по кафедрі торгового права і торгового судочинства; з 1896 р. – на кафедрі цивільного права та судочинства.

Викладацька діяльність Шершеневича перервалася в кінці 1905 р. в зв’язку з обранням до 1-ї Державної Думи від м. Казань (від кадетської партії). У 1906 р. він переїхав з Казані до Санкт-Петербургу. Дотримуючись ліберальних поглядів, протестував проти розпуску Думи і підписав Виборзьку відозву ряду депутатів із закликом до населення відмовитися платити податки і виконувати військовий обов’язок до скликання Думи. Після розпуску Думи переїхав до Москви, де разом з деякими іншими депутатами деякий час сидів у Таганській в’язниці через ций заклик. Після виходу з в’язниці працював на юридичному факультеті Московського університету, потім в Московському комерційному інституті.

Г. Ф. Шершеневич зробив значний внесок у цивільне і торгове право і в законотворчість, активно брав участь у підготовці та обговоренні проекту Цивільного уложення, займався аналізом і узагальненням правозастосовної практики. Шершеневич був учасником, членом і головою Київського юридичного товариства, брав активну участь в Московському товаристві народних університетів, Московському комерційному інституті та Юридичному товаристві при Московському університеті.

В початку 1911 р. на знак протесту проти обмеження університетських свобод з боку Міністра народної освіти Л. Кассо разом з групою професорів покинув Московський університет.

Концепція держави і права Габріеля Шершеневича[ред. | ред. код]

Г. Шершеневич виходив з того, що «держава передує праву історично і логічно», «держава є явище первинне, право — вторинне», держава є джерелом права. Тому він критично оцінював ідею зв´язаності держави створеним нею правом. «Річ не в тім, щоб зв´язувати державу правовими нитками подібно тому, як ліліпути зв´язували Гуллівера. Питання в тім, як організувати владу так, щоб неможливий був чи був доведений до мінімуму конфлікт між правом, що виходить від влади, і моральними переконаннями підвладних». Він цілком поділяв положення Ієрінга про те, що «право є добре зрозуміла політика сили».

Усі влади в державі спираються на державну владу з її споконвічним авторитетом, тоді як державна влада спирається безпосередньо на суспільні сили. Такою є держава з позиції соціології. «Поняття про державу тільки одне — соціологічне».

Поняття про державу[ред. | ред. код]

Поняття про державу Шершеневич зводить до трьох основних ознак:

  1. сукупність людей, об´єднаних за політичними мотивами;
  2. простір (територія), на яку поширюється дія державної влади;
  3. наявність державної влади.

Влада за Шершеневичем — можливість нав´язувати свою волю іншому чи іншим, змушувати інших погоджувати свою поведінку з волею пануючих. Те ж і державна влада — «це здатність пануючих робити свої веління чинником, що визначає поведінку підлеглих, і в основі такої можливості лежить інстинкт самозбереження людини. Страх за своє благополуччя і довіра до органів державної влади, як найкращому засобу його забезпечення, складає індивідуально-психологічну основу державної влади».

Чим забезпечується правовий порядок проти сваволі державної влади? ступенем готовності громадянина принести жертви державі, від уявлення, що він втрачає з цією державою. «Громадянин держави, що забезпечує йому особисту і майнову недоторканність, законність і свободу, захист усюди, де б він не був, — готовий на більші жертви, ніж громадянин тієї держави, яка ставиться до нього як до безправного раба. Перший буде захищати державу, як свій будинок, другий — як будинок свого господаря». Таким чином, дії державної влади знаходяться цілком під санкцією громадської думки, тобто в сфері моралі.

Поняття про право[ред. | ред. код]

зводиться до поняття про позитивне право: «тільки те право, що діє, але не те право, що повинно б діяти». Основне поняття права — об´єктивне право. Суб´єктивне право — похідне. Перше — сукупність правових норм, друге — можливість здійснення своїх інтересів суб´єктом права.

Сутнісні риси права[ред. | ред. код]

1) право передбачає поведінку особи; 2) право має примусовий характер; 3) право завжди зв´язане з державною владою.

Норми права Шершеневич вважав виразом вимог, звернених державною владою до підлеглих їй осіб, «всяка норма права — наказ». Правила, що визначають лад і діяльність самої державної влади (тобто конституція), не можуть мати для неї правового характеру, адже «писана Конституція є фіксування суспільного погляду на взаємини елементів державної влади». Таке праворозу-міння й одержало назву позитивістського, нормативного.

Переважаючою формою права Шершеневич називає закон. «Під ім´ям закону розуміється норма права, що виходить безпосередньо від державної влади у встановленому заздалегідь порядку». Ознаками закону він називає: 1) загальне правило, розраховане на необмежену кількість випадків, у формальному сенсі закон — акт законодавчої влади; 2) норма права виходить безпосередньо від державної влади, є вираженням волі органів влади; 3) ця воля повинна виразитися у встановленому заздалегідь порядку. Вчений вважав, що примусовий характер права не дозволяє відносити до норм права конституційне, міжнародне і канонічне право.

Вивчати догму і техніку права, вважав Шершеневич, особливо важливо для юриста-практика, що стоїть поза ідеологією і політикою права. Розроблена ним теорія права і держави на основі формально-догматичного методу не втратила свого пізнавального значення і сьогодні.

Література[ред. | ред. код]

Список праць[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]