Шилівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шилівці
Церква Різдва Пр. Богородиці
Церква Різдва Пр. Богородиці
Церква Різдва Пр. Богородиці
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Дністровський район
Громада Клішковецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA73040050120035037
Облікова картка Шилівці 
Основні дані
Перша згадка 1652
Населення 3028
Поштовий індекс 60022
Телефонний код +380 3731
Географічні дані
Географічні координати 48°25′45″ пн. ш. 26°12′10″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 26.20278° сх. д. / 48.42917; 26.20278Координати: 48°25′45″ пн. ш. 26°12′10″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 26.20278° сх. д. / 48.42917; 26.20278
Середня висота
над рівнем моря
377 м
Водойми р. Рингач
Місцева влада
Адреса ради 60022, с. Шилівці, вул. Миру, 53
Сільський голова Гончар Станіслав Сергійович
Карта
Шилівці. Карта розташування: Україна
Шилівці
Шилівці
Шилівці. Карта розташування: Чернівецька область
Шилівці
Шилівці
Мапа
Мапа

Ши́лівці — село в Україні, у Клішковецькій громаді Дністровського району Чернівецької області.

Село славиться садівництвом та землеробством. Тут росте дуб, якому більше п'ятисот років. Із землі б'є багате мінералами джерело, воду якого розливають у пляшки і продають під маркою «Шилівчанка».

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване у підніжжі Хотинської височини на невеличкій річці Рингач, що бере свій початок у шилівському лісі. Рельєф села досить горбистий, з суттєвим підвищенням на заході, де починається Хотинська височина. Середня висота над рівнем моря с становить 377 метрів. Шилівці пронизані великою кількістю струмків та невеликою річкою — Рингач, яка протікаючи через центр села, ділить його на дві частини, також на території села є багато ставків і одне досить велике озеро. Через село проходить асфальтована дорога Т 2603 ЧернівціХотин.

Назва[ред. | ред. код]

Походження назви села має свою цікаву історію. Колись тут жив чоловік, який шив одяг. Тож коли хтось до нього йшов, то казав: йду до Шила. Згодом це місце почали назвати Шилівці.

Історія[ред. | ред. код]

Про те, що село має справді давню історію, свідчать цікаві знахідки: кам'яні сокири, ножі, дерев'яні знаряддя праці із залізними наконечниками. Славилися шилівчани як майстри гончарської справи, вони виробляли посуд та прикрашали його орнаментом. Розкопки підтверджують те, що тут в IV–V ст. проживали слов'янські племена. З Х ст. село належало до Київської Русі, згодом до Галицького князівства. Подейкують, що у Шилівці проїжджав сам Данило Галицький. Потім тут панувало Молдовське князівство.

Перша документальна згадка про село Шилівці датується 1652 роком.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 1732 особи (844 чоловічої статі та 892 — жіночої), налічувалось 287 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у селі, мешкало 2248 особи, налічувалось 432 двори, існували православна церква, школа, 9 лавок[2].

Під час Першої та Другої світових війн тут проходила лінія фронту і бойові дії. На території села, особливо багато в шилівському лісі, збереглися окопи та ями з тих часів. Місцеві жителі часто знаходять тут гільзи від автоматів, старі воєнні ножі, медальйони та каски солдат, іноді самі залишки солдат. Було знайдено і знешкоджено тут снаряд з воєнних часів. Саперів для цього викликали з Києва.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

12 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село Шилівці увійшло до складу Клішковецької сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Сучасність[ред. | ред. код]

В селі існує православна церква, а також Церква християн адвентистів сьомого дня, двоповерхова школа 1-3 ступенів, млин, пекарня, є приватні підприємства. Село має власний кар'єр, де видобувається пісок, камінь, глина та суглинок.

Постаті[ред. | ред. код]

  • Боднар Борис Миколайович – український медик, доктор медичних наук, Заслужений лікар України. Почесний громадянин Хотинського рйону. Народився 11 березня 1947 р. у с. Шилівці Хотинського району. У 1964 році вступив до Вашківецького медичного училища. Після завершення навчання служив у Радянській армії, виконував інтернаціональний обов’язок за кордоном, був учасником бойових дій. У 1975 р. закінчив Чернівецький медичний інститут. У 1983 р. захистив кандидатську, у 1998 р. – докторську дисертації. З 2000 р. завідував кафедрою дитячої хірургії Буковинської державної медичної академії. Автор 7 монографій, 28 винаходів, 32 раціоналізаторських пропозицій. Під його керівництвом виконано 7 кандидатських дисертацій. (Юхим Гусар).
  • Боровкова Олександра Степанівна — заслужена артистка України, дикторка телебачення та ведуча телевізійного ефіру Буковини.
  • Зборлюкова Алла Іванівна — артистка, журналістка, звукорежисер. Народилася 01.02.1949 р. у с. Шилівці. Закінчила Чернівецьке культосвітнє училище (1969). Працювала солісткою в Чернівецькій обласній філармонії. Із ВІА «Смерічка» брала участь у багатьох фестивалях: «Московські зорі», «Київська весна». Працювала в обласній універсальній науковій бібліотеці, Чернівецькій держтелерадіокомпанії. Померла 02.08.2004 р., м. Чернівці. (Юхим Гусар).

Панорама села Шилівці[ред. | ред. код]

Панорама села Шилівці з відрогу Хотинської височини над селом

Світлини[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 913)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 729-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернівецької області». офіційний сайт КМУ. Архів оригіналу за 28 квітня 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.