Юдора Велті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юдора Еліс Велті
Eudora Alice Welti
Народилася 13 квітня 1909(1909-04-13)
Джексон, Міссісіпі, США
Померла 23 липня 2001(2001-07-23) (92 роки)
Джексон, Міссісіпі, США
·пневмонія[1]
Поховання Greenwood Cemeteryd
Громадянство США
Місце проживання Міссісіпі
Джексон
Діяльність письменниця, фотограф
Alma mater Коледж св. Петра, Університет Вісконсин-Медісон, Університет Вісконсин-Медісон (1929)[2][3], Колумбійська бізнес-школаd (1931), Mississippi University for Womend[3], Колумбійський університет[3] і Central High Schoold
Мова творів англійська
Роки активності з 1936
Жанр роман
Magnum opus «Донька оптиміста» (англ. The Optimist's Daughter)
Членство Американська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури і Fellowship of Southern Writersd
Нагороди
Президентська медаль Свободи
Президентська медаль Свободи
Премії Пулітцерівська премія

CMNS: Юдора Велті у Вікісховищі

Юдора Еліс Велті (англ. Eudora Alice Welti; 13 квітня 1909(19090413) — 23 липня 2001) — американська письменниця, прозаїк, фотографка, лауреатка престижної премії Пулітцера.

Дитинство та освіта[ред. | ред. код]

Народилась в м. Джексон, штат Міссісіпі, померла й похована там же.

Ім'я отримала на честь двох бабусь — Юдори Эндрюс та Эліс Велті. Після народження дочки мати, Честіна Ендрюс Велті (1883—1966), назавжди полишила вчителювання і займалась домом та вихованням дітей (у Юдори було два молодших брати). Батько, Крістіан Вебб Велті (1879—1931) все життя пропрацював у страховій компанії «Ламар Лайф», пройшовши шлях від страхового агента до керівника. В сім'ї любили книги і купували їх щедро. Читання було улюбленим заняттям Юдори, що росла в атмосфері любові й достатку.

Освіту Велті почала в Жіночому університеті штату Міссісіпі (англ. Mississippi University for Women). Провчившись там рік, продовжила навчання в університеті Вісконсин-Медісон, а потім навчалася в школі бізнесу Колумбійського університету, закінчивши її в 1930 році.

Після смерті батька в 1931 Юдорі довелося полишити Нью-Йорк і повернутися в Джексон, де працювала репортеркою в агентстві Управління громадських робіт (Works Progress Administration), що забезпечував проведення громадських робіт у рамках Нового курсу президента Рузвельта.

Кар'єра та визнання[ред. | ред. код]

Робота вимагала поїздок по всьому Міссісіпі, писати нотатки и робити фотографії (фотографія була захопленням Юдори), так Велті пізнала всі 82 округи штату. В результаті цих подорожей з'явилися сотні фотографій, пізніше придбані відділом історії та архівів штату (англ. the Mississippi Department of Archives and History).

Деякі з цих фото Велті, з дозволу відділу, видала. Так з'явились два альбоми «Час і місце, Міссісіпі під час Депресії» (англ. One Time, One Place. Mississippi in the Depression. A Snapshot Album; 1994) та «Сільські кладовища» (англ. Country Churchyards; 2000).

В 1936 році Велті опублікувала перше оповідання, «Смерть комівояжера» (англ. Death of a Traveling Salesman), він привернув увагу Кетрін Енн Портер, котра стала для Велті наставницею і написала передмову до її першої збірки оповідань «Зелена завіса» (англ. A Curtain of Green; 1941).

За роман «Дочка оптиміста» (англ. The Optimist's Daughter; 1972) Велті отримала Пулітцерівську премію. Інші відомі романи авторки — «Заручини в Дельті» (англ. Delta Wedding; 1946) і «Програні битви» (англ. Losing Battles; 1971), англ. The Robber Bridegroom (1942), англ. The Ponder Heart (1954).

В 1986 році удостоїлася Національної медалі США в галузі мистецтв.

З захопленим есе про творчість Велті виступив письменник Гай Давенпорт.

Ім'ям Юдори Велті названий поштовий клієнт Eudora Mail, творці котрого були під враженням від її оповідання «Чому я живу на пошті» (англ. Why I Live at the P.O.).

Юдора Велті так писала про феномен літературного твору:

«Писати — це значить брати життя таким, яким воно вже є, не описувати його, а зробити його предметом з метою, щоб закінчений твір міг містити в собі це життя, і подати його читачеві. Суть не буде, безумовно, тим самим, що й сировий матеріал. Це не з однакової породи речей. Твір є щось таке, чого не було перед ним і не буде після нього. Бо розум однієї особи — автора твору — є в ньому також. Те, що перш за все відрізняє твір від сирового матеріалу чи журналістики, це не віддільна від нього можливість спільного між письменником і читачем — акт уяви».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]