Юшко Віктор Васильович
| Віктор Васильович Юшко | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник | |||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||
| Народження | 7 квітня 1971 (53 роки) | ||||||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||||||
| Alma Mater | Одеське вище артиллерійське командне училище | ||||||||||
| Псевдо | Брама | ||||||||||
| Військова служба | |||||||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||||||||
| Командування | |||||||||||
| |||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||
| |||||||||||
%2B.png){kind=small}
.svg){kind=small}
Ві́ктор Васи́льович Юшко — підполковник Збройних сил України, командир реактивного артилерійського дивізіону реактивного артилерійського полку Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1988 році подав документи на вступ до Одеського вищого артилерійського командного училища.
У 1992 році після закінчення училища отримав призначення у 961-й реактивний артилерійський полк в м. Фастів.
Пройшов шлях від начальника розвідки дивізіону до командира батареї реактивних систем «Град»,[1] а згодом — «Ураганів». У 2004 році був звільнений за скороченням в зв'язку з розформуванням частини[2].
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
В 2014 році поповнив лави добровольців 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».
21 грудня 2014 року прибув у район виконання завдань новоствореної 44-ї артилерійської бригади під Горлівку і прийняв під кломандування дивізіон.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (26 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3]
- Медаль «За військову службу Україні» (29 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4]
- Нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За доблесну військову службу Батьківщині» (6 жовтня 2014).
- Орден «За мужність» II ступеня (12 грудня 2016) — За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ "Главный каратель" Виктор Юшко: "После сюжета на российском ТВ мои родные стали получать угрозы". fakty.ua (рос.). Процитовано 13 листопада 2019.
- ↑ З когорти “богів війни”
- ↑ Указ Президента України від 26 грудня 2014 року № 957/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2014 року № 747/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 12 грудня 2016 року № 551/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Сухопутних військ України»
Посилання[ред. | ред. код]
- У Росії "шиють" нові справи проти українських військових: заочно висунули звинувачення двом командирам ЗСУ // 19 січня 2017
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 7 квітня
- Народились 1971
- Військовики артилерійських військ України
- Військовики 44-ї окремої артилерійської бригади
- Військовики територіальної оборони України
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Нагороджені нагрудним знаком «За доблесну військову службу Батьківщині»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)