Ягеллони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ягеллони, також Ягайлони[1], Ягайловичі (пол. Jagiellonowie) — європейська монарша династія польських королів (13861572), великих князів литовських (1377—1392, 14401572). Відгалуження литовської княжої династії Гедиміновичів. Представники династії правили також у Чехії (14711526) та Угорщині (14401444; 14901526).

Ягеллони
Польське королівство, Велике Князівство Литовське, Угорське королівство
Країна: Велике Князівство Литовське, Королівство Польське, Угорське королівство, Хорватське королівство, Богемське королівство
Титули: Великий князь литовський, Король Литви, Король Русі, Король Жемайтії, Король Польщі, Король Угорщини, Король Хорватії, Король Чехії

Перший представник, великий князь литовський Ягайло, у 1386 році, після одруження з польською королевою Ядвігою, став польським королем під ім'ям Владислава II (пол. Władysław II). По материнській лінії Ягайло був правнуком галицько-волинського князя та короля Русі Юрія І Львовича та відповідно прапраправнуком короля Данила.

В Україні часи Ягеллонів відзначалися розвитком міст на німецькому (магдебурзькому) праві, значним економічним зростанням та заснуванням козацтва. Останнім представником династії на польському та литовському престолах був бездітний король Сигізмунд II Август, за правління якого, у 1569 році уклали Люблінську унію, внаслідок якої більшість українських земель перейшла під польську владу.

Родовід династії[ред. | ред. код]

Родовід Королів Польщі, Великих князів Литовських.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]