Якопо де Барбарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якопо де Барбарі
італ. Jacopo de' Barbari
Народився 1460[4][2][…]
Венеція, Венеційська республіка[5]
Помер 1516[1][2][…]
Мехелен, Бельгія
Країна  Венеційська республіка
Діяльність художник, художник-гравер, придворний художник, рисувальник
Галузь Italian paintingd[6], живопис Відродженняd[6], wood engraving techniqued[6] і гравюра[d][6]
Знання мов італійська[6]
Заклад Фрідріх III (курфюрст Саксонії)[7], Duke Heinrich V, Duke of Mecklenburg-Schwerind, Йоахім I Нестор, Маргарита I і Максиміліан I Габсбург[8]
Жанр натюрморт
Magnum opus Portrait of Henri V. of Mecklenburgd, Still-Life with Partridge and Iron Glovesd, Portrait of Luca Paciolid і View of Veniced
Посада придворний художник[8] і придворний художник[8]
«Портрет Луки Пачолі», 1495, Музей Каподімонте, Неаполь

Я́копо де Барба́рі (італ. Jacopo de' Barbari; бл. 1445, Венеція—бл. 1516, Брюссель?) — італійський живописець.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Венеції. Про венеціанський період життя Барбарі практично нічого невідомо: з різних причин дата його народження варіюється між 1440 і 1470 роками. Відомо, що в 1495 році художник познайомився з Альбрехтом Дюрером під час його першої поїздки до Венеції. Ймовірно, за сприяння останнього Барбарі в 1500 році був запрошений до Німеччини до двору імператора Максиміліана I.

Художник працював у багатьох містах Німеччини: Нюрнбергзі, Віттенберзі, Веймарі і Франкфурті-на-Одері, використовуючи псевдонім Якоб Волш. Багато зі своїх картин художник підписував «Майстер Якоб» (як його нерідко називав Дюрер).

З 1503 по 1504 рік Барбарі працював при дворі Фрідріха III Мудрого. В 1510 році художник був запрошений як живописець до двору намісниці Нідерландів Маргарити Австрійської. Рік потому патронеса призначила художнику щедру пенсію.

Головним чином Барбарі писав картини на релігійні і міфологічні сюжети, а також портрети, серед яких виділяються «Портрет Луки Пачолі» (1495), а також написаний на стику жанрів «Портрет Христа» (1503). Барбарі також писав натюрморти, у багато чому визначивши для наступних поколінь естетику цього жанру.

Художник помер у Брюсселі між 1511 і 1516 роком. Самобутній майстер, він приніс ренесансну традицію у живопис Німеччини.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Beate Böckem: Jacopo de’ Barbari. Künstlerschaft und Hofkultur um 1500. Böhlau, Köln 2015, ISBN 978-3-412-22177-5 (дисертація, Боннський університет 2010). (books.google [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.])
  • Daniela Crescenzio: Italienische Spaziergänge in Nürnberg. Band I: Nürnberg, Venedig des Nordens. IT-Inerario, Unterhaching 2011, ISBN 978-3-9813046-3-3.
  • Roland Damm, Yasmin Doosry, Alexandra Scheld: Der Venedig-Plan von 1500. Restaurierung eines Riesenholzschnitts im Germanischen Nationalmuseum. Germanisches Nationalmuseum, Nürnberg 2012, ISBN 978-3-936688-63-4 (PDF [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]).
  • Simone Ferrari: Jacopo de’ Barbari. Un protagonista del Rinascimento tra Venezia e Dürer. Mondadori, Mailand 2006, ISBN 88-424-9238-8.
  • John Andrew Martin: Anton Kolb und Jacopo de’ Barbari: „Venedig im Jahre 1500“. Das Stadtporträt als Dokument venezianisch-oberdeutscher Beziehungen. In: Bärbel Hamacher, Christel Karnehm (Hrsg.): Pinxit/sculpsit/fecit. Kunsthistorische Studien. Festschrift für Bruno Bushart. Deutscher Kunstverlag, München 1994, ISBN 3-422-06147-9, S. 84–94.

Посилання[ред. | ред. код]