Якубенко Олексій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якубенко Олексій Федорович
Народився кінець 1840-х років
Помер квітень 1917
Швейцарія
Громадянство Російська імперія
Національність українець
Діяльність інженер, громадський діяч, меценат
Конфесія православний

Олексі́й Фе́дорович Якубе́нко (кінець 1840-х років — 1917, Швейцарія) — інженер, надвірний радник, громадський діяч, меценат. Тривалий час мешкав і працював у Києві. У 1883—1884 роках брав участь в упорядкуванні могили Тараса Шевченка; проектував та споруджував будинок із «Тарасовою світлицею». Засновник Києво-Лук'янівської школи домоводства.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині українців. Вищу освіту отримав у Петебурзькому інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, який закінчив у 1872 році.[1] Був власником нерухомого майна у Києві: у 1880-х – 1890-х роках — ділянкою по вул. Жилянській (продав в 1884 р. дружині генерал-майора Кашнева[2]), з 1890 року — великою садибою на Лук'янівці, між вулицями Овруцькою, Нагірною та Багговутівською (придбана 8 червня 1890 р. у вдови І.І.Зейферта - Олександри Дмитрівни Зейферт[3]) .

Повідомлення про смерть О. Ф. Якубенка у газеті «Киевлянин», 1917.

У своїй професійній діяльності цікавився широким колом питань, зокрема, модернізацією технічного обладнання, розвитком цукрової промисловості, станом міського господарства Києва. Був головою міської технічної підкомісії з улаштування Київської гавані. У 1894—1898 роках — гласний Київської міської думи.

Останні роки життя за станом здоров'я провів на курорті у Швейцарії на Женевському озері, де й помер у квітні 1917 року. [4] Через події першої світової війни повернути його прах на батьківщину не було можливості.

Вшанування[ред. | ред. код]

На початку XX століття на Татарці у Києві з'явився Якубенківський проїзд, названий так, тому що перетинав всі земельні володіння Якубенка. Проїзд багато разів міняв назву.

Участь у впорядкуванні могили Тараса Шевченка[ред. | ред. код]

Олексій Якубенко був свідомим українцем, близьким до Старої громади. У 1883 році на доручення Варфоломія Шевченка він підготував комплексний проект реконструкції Шевченкової могили та план і проект хати біля неї.[5] У 1884 році під наглядом Якубенка проект було здійснено; у дерев'яній хаті, крім оселі сторожа, містилася кімната для відвідувачів, відома як «Тарасова світлиця».

Створення Києво-Лук'янівської школи домоводства[ред. | ред. код]

Перебуваючи в Швейцарії, Олексій Якубенко вирішив пожертвувати на благодійні потреби значну частину своєї садиби на Лук'янівці з метою увічнення пам'яті батьків — Федора та Катерини Якубенків. У 1907 році було офіційно затверджено дарчу, згідно з якою він передав незабудовану земельну ділянку площею понад 2 гектари у власність Лук'янівського дамського попечительства про бідних при Федорівській церкві за умови влаштування тут благодійної школи домоводства з городом і садом. Сам жертвувач підготував ескізний проект шкільного будинку. Упродовж 1908—1911 років нову споруду було зведено та обладнано (нинішня адреса — вул. Якубенківська, 10), у березні 1911 року відбулося урочисте відкриття Києво-Лук'янівської школи домоводства. З 1912 року заклад мав ім'я О. Ф. Якубенка. Засновник школи інженер Якубенко до кінця життя залишався її попечителем. Школа діяла до встановлення радянської влади.

Власні публікації[ред. | ред. код]

  • Якубенко А. Описание и расчет парового котла системы инженера А. Ф. Якубенко. — К.: тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1886. (рос.)
  • Якубенко А. О средствах поддержки и развития сахарной промышленности. — К.: тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1886. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список лиц, окончивших курс наук в Институте инженеров путей сообщения Императора Александра I с 1811 по 1882 г. — Санкт-Петербург, 1883. — С.37.
  2. ДАК-054-1-41 Дело о совершении купчей на имение Алексея Федоровича Якубенко проданное жене генерал-майора Елисавете Кашневой за 4000 рублей. 9 октября 1884 г.
  3. ДАК-054-1-303 Дело о совершении купчей крепости на часть имущества Якубенко, проданное Лебедеву. 19 ноября 1902 г.
  4. Киевлянин. — 1917. — 22 апреля. — С. 1.
  5. Тарахан-Береза З. П. Святиня: Науково-історичний літопис Тарасової Гори. — К.: Родовід, 1998. — С. 465, 466.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарахан-Береза З. П. Святиня: Науково-історичний літопис Тарасової Гори. — К.: Родовід, 1998.
  • Отчет о деятельности Киево-Лукьяновской женской практической школы домоводства. С 7 марта 1911 г. по 1 января 1912 г. — К., 1912. (рос.)
  • Малаков Д. Лук'янівська школа домоводства // Янус–Нерухомість. — 2000. — Липень. — № 14. — С. 26, 27.

Посилання[ред. | ред. код]