Ярков Олександр Іванович
| Ярков Олександр Іванович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
22 серпня 1972 Бармашове, Жовтневий район, Миколаївська область, Українська РСР,  СРСР | |
| Смерть |
10 грудня 2014 (42 роки) Луганське, Бахмутський район, Донецька область,  Україна | |
| Громадянство |
Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Іва́нович Ярков (нар. 22 серпня 1972 Бармашове, Жовтневий район, Миколаївська область — 10 грудня 2014 Луганське, Артемівський район, Донецька область) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Іванович Ярков народився 22 серпня 1972 року у селі Бармашове Жовтневого району Миколаївської області. Все життя прожив у селі Добре Баштанського району Миколаївської області.
Закінчив Добренську загальноосвітню школу та Кіровоградський технікум радіоелектроніки. Працював майстром телевізійної апаратури, працівником Укрзалізниці: Миколаївської дистанції сигналізації і зв'язку та Миколаївського ДЕПО.
В РА служив у 56-й десантно-штурмовій бригаді. Під час служби в РА перебував на кордоні з Афганістаном.
З липня 2014-го — доброволець; водій, 42-й окремий мотопіхотний батальйон — 57-ма окрема мотопіхотна бригада. Розвідник, кільканадцять разів був на території, зайнятій терористами, діставши розвіддані.
10 грудня 2014-го загинув під час виконання бойового завдання біля Луганського.
Похований у селі Добре, Баштанський район. Останню дорогу Олександру встелили квітами. Без Олександра лишилися мама, дружина, двоє дітей.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 22 лютого 2018 року в Миколаївській дистанції сигналізації та зв'язку відкрили меморіальну дошку[2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 10 грудня[3][4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Миколаївській дистанції сигналізації та зв’язку відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО залізничнику. info.uz.ua. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 10 грудня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Ярков Олександр Іванович [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 22 серпня
- Народились 1972
- Померли 10 грудня
- Померли 2014
- Військовики 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух опору»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Білозірки (Миколаївський район)
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Померли в Бахмутському районі
- Поховані в Баштанському районі