Випускник (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Випускник
The Graduate
Жанр мелодрама
драма
комедія
Режисер Майк Ніколс
Продюсер Лоуренс Турман
Джозеф Левайн
Сценарист Колдер Віллінгем
На основі The Graduated
У головних
ролях
Енн Бенкрофт
Дастін Гоффман
Кетрін Рос
Оператор Роберт Сертіз
Композитор Dave Grusind
Художник Richard Sylbertd
Кінокомпанія Embassy Pictures Corporation, Lawrence Turman
Дистриб'ютор Embassy Picturesd і Netflix
Тривалість 105 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 1967
Кошторис 3 млн. $
IMDb ID 0061722
mgm.com/#/our-titles/772/The-Graduate/
CMNS: Випускник у Вікісховищі

«Випускник» (англ. The Graduate) — кінофільм американського режисера Майка Ніколса. Один з найкасовіших фільмів 1960-х років, який зробив Дастіна Гоффмана голлівудською зіркою. Екранізація твору Чарльза Веба. Був номінований на сім премій «Оскар», одну з яких здобув — за найкращу режисуру Ніколса.

Сюжет[ред. | ред. код]

Це історія 21-річного Бена Бредока. Фільм починається зі сцени в будинку його батьків у передмісті Лос-Анджелеса — Пасадені, де сім'я і гості відзначають успішне закінчення навчання Бена у коледжі. З цієї нагоди батько Бена дарує йому новенький автомобіль Alfa Romeo. Однак він почувається дещо розчарованим, і намагається уникати розпитувань і захоплених відгуків гостей.

Місис Робінсон, дружина одного з партнерів батька Бена, просить молодого випускника відвезти її додому. Він неохоче погоджується. Доїхавши до будинку, пані Робінсон просить, щоб Бен зайшов всередину разом з нею, оскільки вона боїться темряви. Далі вона пропонує Бенові склянку бурбона, після чого намагається його спокусити. Збентежений Бен втікає з будинку, але через кілька днів телефонує до пані Робінсон, після чого у них починаються тісні стосунки, які тривають майже ціле літо.

Поступово байдикування Бена викликає у його батька занепокоєння, він просить сина задуматися над своїм майбутнім і вибрати для себе університет для продовження навчання. Однак Бен продовжує проводити час разом з місис Робінсон. Містер Робінсон, не знає про роман Бена з його дружиною. Він, як і батьки Бена, сподівається, що Бен і його дочка Елейн могли б бути непоганою парою. Однак місис Робінсон вимагає, щоби Бен пообіцяв їй, що ніколи не буде зустрічатися з Елейн.

Під тиском батьків Бен все ж дзвонить до Елейн і запрошує її на побачення, оскільки вона йому подобається. Розуміючи, що зв'язок з Елейн може призвести до сумних наслідків, Бен намагається поводитися так, щоб Елейн ніколи більше не захотіла з ним зустрічатися. Він недбало веде машину, ігноруючи свою пасажирку, і в кінцевому підсумку привозить її в стрип-клуб, де гідність Елейн публічно ображають. Після чого, Елейн вибігає із закладу, тихо плачучи. Бен, несила витримати такого стану Елейн, просить вибачення і цілує її.

Так починається роман Бена з дочкою Робінсонів. Незабаром йому доводиться зізнатися їй, що в нього були стосунки із її матір'ю. Засмучена Елейн їде продовжувати навчання. Містер Робінсон також дізнається правду і більше не хоче знати Бена, тим більше бачити його чоловіком своєї дочки. Однак Бен все ж слідує за своєю коханою і знаходить її в університеті. Після кількох зустрічей і розмов з'ясовується, що Елейн збирається вийти заміж за іншого хлопця, і її батьки підтримують цей шлюб.

У фінальній частині фільму Бен робить відчайдушну спробу зірвати весілля. Він дізнається місцезнаходження церкви, в якій повинна була пройти церемонія і встигає прибути до її завершення. Оскільки парадний вхід виявляється закритим, Бен підіймається по зовнішній драбині й входить в будівлю церкви на другому поверсі. Там він виявляється відділений від гостей склом, по якому він починає несамовито тарабанити вигукуючи «Елейн! Елейн!». На початку його дії не викликають помітного ефекту, але Елейн все ж обертається і відповідає йому криком «Бен!».

Далі Бен проривається вниз, відбиваючись від містера Робінсона. Потім озброюється великим хрестом, і відмахуючись ним від гостей відступає з Елейн до виходу. Відкривши двері зсередини, він блокує її зовні хрестом залишаючи гостей замкненими всередині церкви. Після цього Бен і Елейн встрибують в автобус, сідають на заднє сидіння і від'їжджають. Фільм закінчується на серії великих планів. Бен спочатку сяє задоволеною посмішкою, але розглядаючи звернені на них обличчя здивованих пасажирів, змінює вираз обличчя на злегка спантеличений і стиснутий вигляд. Елейн, утішена успіхом, також спочатку посміхається, потім переводить погляд на Бена, і її вираз обличчя приймає такий же вигляд як у нього.

У ролях[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

1968 Премія «Оскар»
1969 Премія BAFTA
1968 Премія «Золотий глобус»
1969 Премія «Греммі»

Номінації[ред. | ред. код]

1968 Премія «Оскар»
1969 Премія BAFTA
1968 Премія «Золотий глобус»

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У фільмі прозвучали 4 пісні дуету Simon and Garfunkel: «The Sounds of Silence», «April Come She Will», «Scarborough Fair / Canticle», «Mrs. Robinson». Автор пісень — Пол Саймон.
  • Стрічка має своєрідне продовження — це фільм «Ходять чутки», він оповідає про Сару Хеттінгер, яка є дочкою прототипу Елейн Робінсон.

Посилання[ред. | ред. код]