Тіт Помпоній Прокул Вітразій Полліон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тіт Помпоній Прокул Вітразій Полліон
Народився невідомо
Помер до 180
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовий діяч
Посада консул
Термін 150, 176 роки
Батько Тіт Вітразій Полліон
Мати Помпонія
У шлюбі з Аннія Фунданія Фаустіна
Діти Вітразія Фаустіна

Тіт Помпоній Прокул Вітразій Полліон (лат. Titus Pomponius Proculus Vitrasius Pollio; ? — до 180) — державний і військовий діяч Римської імперії, консул 150 і 176 років.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Вітразіїв. Син Тіта Вітразія Полліона, консула-суффекта 137 року.

Свою кар'єру розпочав за імператора Адріана. Послідовно призначався на посади: магістра монетного двору, квестора, претора, praefectus alimentorum. У 150 році став консулом-суффектом.

У 156–159 роках як імператорський легатпропретор керував провінцією Нижня Мезія, а з 164 до 167 року - провінцією Ближня Іспанія. У 167–168 роках як проконсул очолював провінцію Азія.

У 168–175 роках фактично керував військами імператора Луція Вера під час війни проти маркоманів, квадів й сарматів. За свою звитягу отримав статуї на Форумі Траяна. У 176 році призначений ординарним консулом, разом з Марком Флавієм Апером. Згодом брав участь у Другій маркоманській війні. Помер під час походу.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rudolf Hanslik: Pomponius II. 7 II. 16. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 4, Stuttgart 1972, Sp. 1037.