Патріотична громадська партія

Патріотична громадська партія яп. 愛国公党
Країна	Японія
Дата заснування	12 січня 1874
Дата розпуску	лютий 1874
Ідеологія	лібералізм

Патріотична громадська партія (яп. 愛国公党, あいこくこうとう, айкоку-кото) — перша японська політична партія. Заснована 1874 року. Перезаснована 1890 року. Перебувала на позиціях правого лібералізму. 1890 році злилась із Ліберальною партією.

1874

Ітаґакі Тайсуке	Соедзіма Танеомі
Ґото Сьодзіро	Ето Сімпей

Після інциденту 1873 року урядовці Ітаґакі Тайсуке, Соедзіма Танеомі, Ґото Сьодзіро та Ето Сімпей перейшли в опозицію і вирішили подати уряду Петицію про скликання всенародного Парламенту. Вони домовились заснувати партію, з метою пробудження громадської свідомості.

12 січня 1874 опозиціонери зібралися з однодумцями в будинку компанії «Щастя і процвітання», у токійському районі Ґіндза, де проголосили створення Патріотичної громадської партії. Учасники установчого з'їзду підписали статут партії у формі присяги, що базувалася на ідеях природності прав людини та гармонійності стосунків між владою і народом. Серед підписантів статуту були Юрі Косей та Комуро Нобуо. Цей документ започаткував у Японії руху за волю і народні права.

15 січня 1874 року члени партії передали Петицію з вимогою скликати Парламент представникам уряду. Проте її відхили через відсутність «народної підтримки». Ітаґакі та інші відчули необхідність залучення регіонів до ідеї створення загальнонаціонального законодавчого органу і роз'їхались по своїх домівках для проведення організаційної роботи. Проте точного плану дій та бюджету партії узгоджено не було, тому вона розпалась у квітні того ж року.

1890

У березні 1889 року, завдяки тому, що Ґото Сьодзіро увійшов до складу уряду прем'єра Куроди Кійотака як міністр зв'язку, об'єднаний фронт (ja:大同団結運動) розколовся на дві групи — Товариство об'єднаної співпраці (ja:大同協和会) на чолі з Ої Кентаро, так звану аполітичну групу, і Об'єднаний клуб (ja:大同倶楽部) на чолі з Кавано Хіронака, так звану політичну групу. Суперництво між ними загострилось у зв'язку із рішенням уряду Японії припинити перегляд нерівноправних договорів з державами Заходу. Ітаґакі Тайсуке планував ліквідувати суперечності між обома групами і звести їх знову в об'єднаному фронті. Однак аполітична група Ооі Кентаро дедалі більше схилялася до відновлення незалежної Ліберальної партії, проти чого виступав клуб Кавано.

Перебуваючи між двома вогнями, у грудні 1889 року Ітаґакі вирішив покинути фронт і створити власну Патріотично-публічну партію. 15 квітня 1890 року було встановлено список делегатів від префектур, а 5 травня проведено установчий з'їзд цієї партії.

Таким чином на кінець весни 1890 року оформилось три партії. колишні складові об'єднаного фронту — Ліберальна партія Ооі, Об'єднаний клуб Кавано і Патріотично-публічна партія Ітаґакі. Проте існували вони недовго. Оформившись у незалежні організації, вони виявили бажання знову створити єдиний фронт. 3 червня 1890 року, після ретельної підготовки, три партії об'єдналися у «Клуб Коін» (康寅倶楽部), який взяв участь у перших всеяпонських виборах. На основі «Клубу» 15 вересня 1890 року було утворено Конституційно-ліберальну партію.

Див. також

• Ліберальна партія (Японія)
• Рух об'єднаного фронту (Японія)

Джерела та література

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
• Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9
• (яп.) 『新編　日本史辞典』 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.1－2
• (яп.) Основна присяга Патріотичної громадської партії // Національна парламентська бібліотека Японії
• (яп.) Додаткова присяга Патріотичної громадської партії // Національна парламентська бібліотека Японії

Посилання

• (яп.) Коротка довідка про Патріотично-публічну партію
• (яп.) Частина тексту основної присяги Патріотично-публічної партії 1874 року