Рокот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рокот (індекс ГУКОС — 14 А05 ) — рідинна триступенева ракета-носій легкого класу, спроектована в Центрі імені Хрунічева на базі міжконтинентальної балістичної ракети УР-100Н УТТХ (за договором СНО-1 — РС-18Б , по класифікації МО США і НАТО — SS-19 mod.2 «Stiletto»).

РН дозволяє виводити до 2150 кілограмів корисного навантаження (при використанні РБ «Бріз-КМ») на кругову орбіту висотою 200 км нахиленням 63° з космодрому Плесецьк[1].

На світовому ринку комерційних запусків маркетингом РН займається спільне підприємство Eurockot Launch Services[en], учасниками якого є ГКНПЦ імені М. В. Хрунічева (49%) і європейський авіаційний і космічний концерн EADS Astrium (51%).

Конструкція[ред. | ред. код]

Стартова маса ракети-носія «Рокот» становить 107,5 тонн, довжина — 29,15 метра, максимальний діаметр — 2,5 метра (ГО 2,5х2,62).

Система управління розроблена харківським НВО «Електроприлад». На відміну від іншого, більш пізнього варіанту конвертації РС-18Б в ракету-носій — РН «Стріла» — «Рокот» виконаний за триступеневою схемою з послідовним розташуванням ступенів. Як перші два ступені використовується блок прискорювачів МБР РС-18Б, третій ступінь — розгінний блок «Бриз». Розгінний блок «Бриз-КМ» оснащений рідинним ракетним двигуном багаторазового (до 8 разів) включення, що дозволяє здійснювати виведення космічних апаратів по енергетично оптимальним траєкторіям, а при груповому виведенні розводити супутники на необхідні орбіти. Як паливо використовується несиметричний диметилгідразин (НДМГ, гептил) і азотний тетраоксид (АТ).

Пуски[ред. | ред. код]

Перші три тестових запуски РКН «Рокот» у варіанті 14 А01Р були здійснені на початку 1990-х років із шахтної пускової установки на космодромі «Байконур». Це були суборбітальні пуски 20.11.90 р. і 20.12.91 р. з РБ «Бріз-К» по балістичній траєкторії. 26 грудня 1994 РКН 14 А01Р«Рокот» з РБ «Бріз-К» вперше вивела радіоаматорський супутник «Радіо-РОСТО» (міжнародне позначення:RS-15) на орбіту Землі. Подальші (з травня 2000 р.) комерційні запуски РКН «Рокот» у варіанті 14 А05з РБ «Бріз-КМ» виконуються з переобладнаного майданчика РН «Космос» на космодромі «Плесецьк». На космодромі Вільний маються 5 шахтних пускових установок МБР РС-18. Однак, у зв'язку з закриттям космодрому «Вільний», переобладнуватися для запусків РН вони не будуть.

Перший пуск РКН «Рокот» з Плесецька відбувся 16.05.2000 р. з РБ «Бріз-КМ» і еквівалентами корисного навантаження (ЕКН) SimSat-1 і SimSat-2. Перша невдача після серії з 9 успішних запусків (з них 6 комерційних) сталася 8 жовтня 2005. При запуску супутника Кріосат, розробленого ЄКА, не відбулося відділення розгінного блоку «Бріз-КМ». В результаті зв'язка з другого ступеня «Рокот» і розгінного блоку упала в Північному Льодовитому океані між Північним полюсом і узбережжям Канадської Арктики. Проблема крилася в нештатній роботі програмного забезпечення системи управління розгінного блоку, яка не сформувала необхідних команд на розділення другого ступеня й космічної головної частини.

Станом на червень 2020 року здійснено 34 пуски «Рокот», в тому числі 10 пусків в інтересах іноземних замовників в рамках спільного підприємства Eurockot і 5 пуски в рамках Федеральної космічної програми РФ[2]. Міноборони Росії для скорочення залежності від імпортних компонентів з 2016 року має намір відмовитися від легких ракет-носіїв «Рокот»[3].

Рокот-М[ред. | ред. код]

У травні 2019 року стало відомо, що Центр Хрунічева планує розробити модифікацію РБ «Бриз-КМ» для РКН «Рокот-2/Рокот-М». Створення розгінного блоку «Бриз-КМ-2» і підготовка виробництва до його виготовлення оцінили в 1,45 мільярда рублів[4].

Проект оновленої ракети буде називатися "Рокот-М". Технічне проектування "Рокот-М" вже завершено і почався випуск робочої конструкторської документації. Для реалізації проекту "Рокот-М" планується такаж ж кооперація, але розгінний блок "Бриз-КМ" буде оснащений російською системою керування, що розроблена в Науково-виробничому центрі автоматики та приладобудування в Москві. Розробка російської системи керування потребувала 690 мільйонів рублів, створення розгінного блоку "Бриз-КМ-2" і підготовка виробництва до його виготовлення - 1,45 мільярда рублів, модернізація технічного та стартового комплексів на космодромі Плесецьк - 450 мільйонів рублів, підготовка і проведення першого пуску, який очікуся в 2021 році - 750 мільйонів рублів.[5]

Конкуренти[ред. | ред. код]

Порівняння характеристик РН легкого класу
Ракета-носій Країна Перший політ кількість запусків в рік (всього) Широта СК Старт. маса, т Маса КН, т Успішних. пусків, % Вартість пуску, млн $
НОО¹ ГПО ССО²
«Дніпро»[6] Україна Україна 21.04.1999 1-3 (17) 46° / 51° 211 3,7 2,3 94% 30,7[7]
«Рокот»[8] Росія Росія 20.11.1990 1-2 (18) 46° / 62° 107,5 2,1 1,6 89% 22,5 (€15)[9]
«Вега»[10] Європейський Союз Європейський Союз 13.02.2012 2(2) 137 2,3 1,6 100% (2 пуски) 42[11]
«Циклон-4М» [12] Україна Україна ~2020[13] 0 45° 193 5,685 1,6 3,91 23³
«Союз-2.1в»[14] Росія Росія 28.02 2013 1 62° 160 2,8 1,4⁴ 100% (1 пуск)
«Ангара 1.2»[15] Росія Росія 2015 0 62° 171 3.8
«Антарес»[16] США США 21.04.2013[17] 1-2 (6) 38° 240 5,6 4,4 83,3% (6 запусків)
¹ — висота 300 км, нахил відповідає космодрому; ² — висота 300 км, нахил 98°; ³ — оцінка, 2007; ⁴ — висота 835 км

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rockot User's Guide, EHB0003, Issue 5, Revision 0, стр. 3-4. EUROCKOT Launch Services GmbH. Август 2011. Процитовано 07.04.2012. [недоступне посилання з червень 2019]
  2. Ракета-носитель «Рокот» вывела на орбиту космический аппарат «Гонец-М» Архівовано 20 грудень 2010 у Wayback Machine. Новости Роскосмоса]
  3. Минобороны с 2016 года намерено отказаться от ракет-носителей "Рокот". РИА НОВОСТИ. 27.08.2014. 
  4. Названа стоимость создания ракеты "Рокот-2" без украинских комплектующих. 
  5. Центр Хруничева подтвердил возобновление программы "Рокот". 
  6. Днепр. Конструкторское Бюро “Южное”. Процитовано 07.04.2012. 
  7. Iridium Reports Double-digit Revenue Growth in First Half of 2011 (англійською). Space News. 8.08.2011. Процитовано 08.04.2012. 
  8. Rockot User's Guide, EHB0003, Issue 5, Revision 0. EUROCKOT Launch Services GmbH. Август 2011. Процитовано 07.04.2012. 
  9. European SMOS and Proba-2 Successfully Launched by Rockot (англійською). Space News. 9.11.2009. Процитовано 08.04.2012. 
  10. Vega User’s Manual Issue 3, Revision 0, стр. 2-7 (англійською). ARIANESPACE. 03.2006. Процитовано 08.04.2012. 
  11. Vega Expected to be Price-competitive With Russian Rockets (англійською). Space News. 23.01.2012. Процитовано 07.04.2012. 
  12. CYCLONE-4 Launch Vehicle User's Guide Issue 1 – October 2010, стр. 53-56 (англійською). Alcantara Cyclone Space. 10.2010. Процитовано 07.04.2012. 
  13. Maritime Launch Services Selects Nova Scotia Site for Spaceport Over 13 Other Locations. SpaseQ. 20173-04-16. Процитовано 2017-04-16. 
  14. Союз-2 этапа 1в. ГНПРКЦ "ЦСКБ-Прогресс. Процитовано 07.04.2012. 
  15. Семейство ракет-носителей «Ангара». ФГУП «Государственный космический научно-производственный центр имени М.В.Хруничева». Процитовано 07.04.2012. 
  16. Antares Medium-Class Launch Vehicle (англійською). Orbital Sciences Corporation. Процитовано 07.04.2012. 
  17. Orbital Successfully Launches First Antares Rocket (англійською). http://www.orbital.com/. Процитовано 2013-04-22.