Кут природного укосу
Кут приро́дного уко́су (рос. угол естественного откоса, англ. natural angle of slope, angle of repose, angle of rest, slope angle; нім. natürlicher Böschungswinkel m, Schüttwinkel m) — найбільший кут, який може бути утворений укосом вільно насипаного сипкого матеріалу (гірничої маси) в стані рівноваги з горизонтальною площиною. Залежить від шорсткості і форми зерен, їх вологості, ґранулометричного складу та густини і насипної щільності матеріалу. Зі збільшенням вологості гірських порід до певного значення кут природного укосу росте, а потім зменшується. Зі збільшенням розмірів зерен та їх кутастості кут природного укосу теж зростає.
За кутом природного укосу розраховують максимальні кути укосів, уступів і бортів кар'єрів, відвалів, штабелів та насипів.
При струшуванні опорної поверхні з насипним вантажем, як це трапляється при транспортуванні матеріалу на стрічці конвеєра, що рухається по роликових опорах, кут природного укосу зменшується. Тому розрізняють кути природного укосу у спокої φ та в русі φ1. Залежно від умов руху φ1= (0,35…0,7)φ. При висипанні матеріалу через випускний отвір, розташований під штабелем, кут природного укосу стає більш крутим і називається кутом обвалення φо.
Кут природного укосу вугілля[ред. | ред. код]
Кут природного укосу для рядових антрацитів знаходиться у межах 27–30°, для вугілля середньої стадії метаморфізму 35–40°, для дрібного вугілля 45–50°, для шламу 70–75°.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.