Чи є теософія релігією?

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Чи є теософія релігією?»
Журнал «Люцифер»
Автор Олена Петрівна Блаватська
Назва мовою оригіналу Is Theosophy a Religion?
Країна Велика Британія
Мова англійська
Тема теософія
Видавництво Theosophical Publishing Society
Видано у листопаді 1888 року

«Чи є теософія релігією?» (англ. Is Theosophy a Religion?) — редакційна стаття Олени Петрівни Блаватської, опублікована у листопаді 1888 року в теософському журналі «Люцифер»[K 1]. Увійшла в зібрання творів автора[⇨].

Дослідження вмісту[ред. | ред. код]

Невірні припущення[ред. | ред. код]

Стаття починається з неодноразово повтореного автором в інших місцях твердження, що існує «відчуття замішання» й нерозуміння з боку громадськості з приводу справжньої природи Теософського руху. Зокрема, нерідко припускають, що рух є релігією:

Рік за роком, день за днем наші відповідальні працівники й прості члени Товариства змушені втручатися в розмови людей, які обговорюють Теософський рух, щоб висловити свій більш-менш рішучий протест проти присвоєння теософії статусу релігії, а Теософському Товариству — якоїсь нової церкви або релігійної організації. Але найгірше, коли про це Товариство відгукуються як про «нову секту»![K 2]

Таким чином, на думку засновниці руху, теософію не можна називати ні «релігією», ні сектою в звичайному сенсі цього слова. Вона ставить риторичне запитання, чи є ця плутанина результатом вкоріненого забобону або ж просто помилкою через відсутність інформації. І одночасно передбачає, що «відверті циніки та наклепники» не упустять можливості за допомогою ярликів «ізм» або «секта» зародити почуття недовіри. Блаватська стверджує, що думка абсолютної більшості просто невірна.[3][K 3][K 4]

Проти сліпої віри[ред. | ред. код]

Блаватська підкреслює, що догматичні релігії є антитезою об'єктивності й «отупляють мислення», що ніяк не відповідає теософським принципам. І вона говорить про те, що «головним завданням руху» завжди була боротьба з такими віруваннями: «Справжнім сенсом буття Теософського Товариства з самого початку був відкритий протест і чесна війна проти всякої догми або віровчення, заснованого на сліпій вірі».[K 5][K 6]

Цей «сенс буття», таким чином, характеризується тут як коригувальний імпульс, який виражається у формі «відкритого протесту» й «чесної війни» проти існуючого положення. Об'єктами ж цього невдоволення є жорсткі догматичні позиції. Критика конкретно спрямована на переважне ставлення, коли переважним є бездумне прийняття, а не безперешкодне дослідження. У зв'язку з цим Блаватська стверджує, що «найкращі новобранці» теософського руху прийшли з табору агностицизму чи навіть матеріалізму, де процес обговорення є більш вільним і не стримується догмами. Як можна припустити, суть її логіки в тому, що подолати особисті упередження складніше, якщо вони мають християнське походження, тому що наука, принаймні, схвалює об'єктивність, тоді як «християнство проповідує винятковість».[8]

Теософське визначення релігії[ред. | ред. код]

Блаватську сильно турбує те, як сучасна теософія сприймається громадськістю. Вона знову повторює, що, з її точки зору, теософія не є релігією, хоча вона й пов'язана з конкретними релігійними, філософськими та науковими уявленнями й, отже, це може породити плутанину. Проте теософія представляється їй не як «якась» релігія (англ. Theosophy is not a Religion), але як «сама релігія» (англ. Theosophy is Religion itself). Це рішуче висловлене твердження припускає, що теософія є виразом більш щирого релігійного почуття й більш авторитетного знання та досвіду, ніж ті, що представлені в існуючих популярних формах релігії. Блаватська відчуває, що теософія здатна усунути незручні й відволікаючі соціальні функції релігії, які вважає екзотеричними, щоб стати «елітарним езотеричним ідейним джерелом», доступним для кваліфікованих, належним чином підготовлених персон.[8]

Що ж являє собою теософська інтерпретація «самої релігії» ?

«Релігія, в єдино правильному й істинному розумінні цього слова, — це не якийсь набір догм і віровчень, але узи, об'єднуючі воєдино всіх людей. Справжня релігія, в найширшому сенсі цього поняття, це те, що єднає не тільки всіх людей, але також і все істоти й все речі у всесвіті в єдине величезне ціле. Таке наше теософське визначення релігії... Таким чином, ми говоримо, що теософія — це не якась релігія, але сама релігія — єднальна тканина, настільки універсальна й всеосяжна, що жодна людина й жодна частинка буття — від богів і смертних людей до тварин, стеблинки трави й найменшого атома — не можуть бути обділені її світлом. І тому кожна організація чи товариство, що носить її ім'я, за необхідності повинно бути загальним братерством».[K 7][K 8]

Духовна алхімія[ред. | ред. код]

Блаватська пише, що, розглянута як філософія, теософія «перетворює зовні неблагородні метали всіх ритуальних і догматичних вірувань (включаючи християнство) в золото фактів та істин і тим самим створює справжню й універсальну панацею від усіх людських недуг». Ця аналогія пояснює відмінність між екзотеричної й езотеричної інтерпретацією символів, міфів, легенд, священних писань, фольклору, тобто, практично всіх форм культурного матеріалу. З точки зору Блаватської, теософія є фільтром, через який повинні бути пропущені й «трансмутовані» всі релігійні атрибути. Вона щиро переконана, що ця методологія вкрай необхідна, щоб виправити перекручені уявлення екзотеричного боку релігії.[11]

На думку автора статті, «практична теософія — це не окрема наука», тому що вона охоплює всі існуючі науки духовного та фізичного життя. Її можна назвати всесвітнім «наставником», або викладачем універсального знання, досвіду та ерудиції, покликаних не тільки допомогти «учню» благополучно здати іспити за всіма видами наукової та моральної діяльності в цьому земному житті, а й підготувати його для наступних життів. Для цього «необхідно вивчати всесвіт і його таємниці, дивлячись крізь себе самого, а не за допомогою окулярів релігій і ортодоксальної науки».[12][K 9]

Джерело мудрості[ред. | ред. код]

Арнольд Калнітський зазначив, що, згідно з «міфу про походження теософській доктрини», початкова істина про всесвіт була вперше передана предкам людської раси духовно просунутими істотами в значно більшому обсязі, ніж передбачається при екзотеричному підході. Первісне одкровення «екстра-космічної істини» (тобто передача первинного духовного знання в ході відповідної фази циклу) нібито було здійснено «духовно піднесеними мудрими істотами», які були впевнені, що це езотеричне знання закріпиться за допомогою символічного «кодування» й традицій духовно зрілих і правильно орієнтованих інтерпретаторів. Передача початкової істини є необхідною частиною загальної еволюційної схеми, і залучені в це духовно просунуті істоти повинні гарантувати, що «початкова мудрість» буде доступною за будь-яких обставин і умов, хоча б і в завуальованому або таємному поданні.[14]

З приводу «духовно піднесених мудрих істот» Блаватська пише:

Поява так званого «окультизму» (або, скоріше, езотеричної науки) пов'язано з тими Істотами, які, дотримуючись закону карми, втілилися в нашому людстві й заклали в ньому основи таємної науки, яку незліченні покоління адептів передавали потім віками, звіряючи її вчення з власними спостереженнями й досвідом і періодично сповіщаючи про неї світу. Основна маса цих знань (якими жодна людина не може володіти в повному обсязі) якраз і складає те, що ми тепер називаємо теософією, або «божественним знанням».[K 10][K 11]

Блаватська стверджує, що єдність всього у всесвіті вже саме по собі має на увазі й виправдовує віру теософів в існування знання «одночасно наукового, філософського й релігійного», який демонструє реальність взаємозв'язку всіх істот і об'єктів всесвіту. «Але таке знання за необхідності повинно бути релігією, і тому у всій своїй сукупності й універсальності воно називається мудрістю-релігією».[K 12][K 13]

Забобони та омани[ред. | ред. код]

Блаватська вважає, що «батьківський ствол» всіх без винятку релігій і філософських систем містить у собі «велику Істину», яка «до теперішнього часу» була прихована, спотворена або просто ігнорувалася. Вона пише, що її «Таємна доктрина», книга, в якій викладено все, що може бути передано людству в «поточному столітті», являє собою спробу розчистити частину загального фундаменту всіх — великих і малих релігій і філософських систем. «Було визнано за необхідне підірвати весь величезний пласт скам'янілих забобонів і помилок, що приховують нині єдину підставу (а) всіх великих світових релігій, (б) малих сект і (в) теософії в її сучасному викладі — як би глибоко не виявилася прихованою від нас велика Істина по причини нашої власної обмеженості й недосконалості наших знань».[K 14]

Блаватська вважає, що забобонів і помилок накопичилося досить багато, тому що вони були створені «великим безліччю людей», спроба ж теософів боротися з ними призвела до того, що «нападки на всіх теософських авторів і на саме Товариство стали постійними». Навіть їхні друзі й читачі теософських журналів нерідко характеризують спробу впоратися з помилками як «немилосердні нападки на християнство», «нетеософічні образи» і т. п. Вона пише: «І все ж вони необхідні й навіть невідворотні, якщо ми хочемо наблизитися хоча б до відносних істин. Ми хочемо називати речі своїми іменами й готові постраждати за це (як завжди). Немає сенсу обіцяти людям істину, а потім підмішувати в неї помилки й вигадку виключно через слабкість характеру... Адже те, що теософію тепер однозначно вважають релігійною сектою, стало результатом політики бездіяльності та пасивності самих теософів».[K 15]

Критика[ред. | ред. код]

Р. Ґенон писав, що представлене лідерами Теософського Товариства запевнення про нібито «східне походження» їх доктрини, яка «претендує на езотеризм», виявилося неправдивим, а її «первісна спрямованість була відверто антихристиянської»[20]. На його думку, «між доктриною Теософського Товариства або, принаймні, тим, що такий проголошується, і теософією в істинному розумінні цього слова, немає абсолютно ніякій спорідненості»[21]. Назвавши теософію Блаватської «теософізмом», він охарактеризував її в своїй книзі як «псевдорелігію».[K 16]

У 1912 році «Католицька енциклопедія» охарактеризувала ставлення теософії Блаватської до релігії й науки так:

«Сучасна теософія претендує на титул науки: її вчення-де є продуктом думки, їх джерело є свідомість, а не якесь там божественне одкровення. <...> Насправді ж, теософія — це одна з форм пантеїзму, вона заперечує персоніфікованого Бога й особисте безсмертя. Її заклик до духовного в людині й її прагнення до з'єднання з Божеством засновані на суперечливою метафізиці, уявної психології, системі етики, яка визнає не за вільну волю, але абсолютну неминучість карми. Немає ніяких доказів істинності її вчення, за винятком простих заяв її лідерів. Заперечення особистісного Бога анулює її домагання бути духовною філософією. Схоже, вона являє собою дивну суміш містики, шарлатанства та безплідних домагань на те, щоб висловити своє вчення в словах, які одночасно відображають дух християнської етики й сучасної науки».[23][K 17]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Is Theosophy a Religion? // Lucifer : журнал. — London : Theosophical Publishing Society, 1888. — Vol. 3, no. 15 (November). — P. 177—187.
  • Is Theosophy a Religion? // Collected Writings / B. De Zirkoff. — Wheaton, Ill : Theosophical Publishing House, 1964. — Т. 10. — P. 159—173.
  • Теософия — это религия ? // Астральные тела и двойники. — М. : Сфера, 2000. — С. 89—109. — (Белый Лотос) — ISBN 5850000879.
  • Теософия — это религия ? // Происхождение Начал. — М. : Сфера, 2006. — 480 с. — (Елена Блаватская потомкам) — ISBN 5939751644.

Див. також[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Lucifer», vol. 3, № 15, November, 1888, p. 177—187.[1]
  2. ↑ Cit. Blavatsky H. P. Is Theosophy a Religion?[2]
  3. ↑ На думку Д. Г. Мелтона, теософія являє собою традиційний релігійний культ, разом з християнською наукою, розенкрейцерством, спіритуалізмом, сатанізмом, мормонізмом і т. д.[4] Однак Р. Елвуд писав, що Теософське Товариство не є церква або релігійна організація в звичайному сенсі: «Багато теософів, включаючи мене, — члени церкви та інших релігійних організацій. Теософами є християни, індуїсти, буддисти та інші».[5]
  4. ↑ «Томас Мертон зазначив, що містик будь-якої релігії іноді ближче містикам інших релігій, ніж звичайні прихильники своїх ж релігій».[6]
  5. ↑ Cit. Blavatsky H. P. Is Theosophy a Religion?[3]
  6. ↑ Як сказав Талапраджада Субба Роу, «Теософське Товариство стоїть на абсолютно несектантській основі; воно симпатизує будь-якої релігії, але не всякому зловживанню, існуючому під личиною релігії».[7]
  7. ↑ Cit. Blavatsky H. P. Is Theosophy a Religion?[9]
  8. ↑ «Основна доктрина теософії — це загальне братерство людства. Звідси виникає проголошення терпимості до всіх осіб і до будь-яких форм вірувань: буддистам, християнам, атеїстам».[10]
  9. ↑ О. Хаммер зауважив, що У. К. Джадж[ru], один із засновників Теософського Товариства, «називав теософію наукової релігією, або релігійної наукою».[13]
  10. ↑ Cit. Blavatsky H. P. Is Theosophy a Religion?[14]
  11. ↑ «Теософія [Блаватської] — не релігія, а божественне знання або наука. Самий термін відноситься, за поясненням пані Блаватської, не до єдиного Бога, а до богів або до будь-якого божественній істоті, і означає не мудрість Божу, а божественну мудрість, тобто таку, яка належить богам взагалі».[15]
  12. ↑ Cit. Blavatsky H. P. Is Theosophy a Religion?[16]
  13. ↑ В. О. Трефілов писав: «Вчення О. П. Блаватської з самого початку формувалося як синтез філософських поглядів і релігійних форм різних епох і народів з сучасними їй науковими ідеями. Фактично теософія була однією з перших спроб створення нової парадигми мислення методом синтезу наукового та позанаукового знання».[17]
  14. ↑ Cit. Blavatsky H. P. Is Theosophy a Religion?[18]
  15. ↑ Cit. Ibid.[19]
  16. ↑ Все ж, на думку Н. Гудрік-Кларка, теософія [Блаватської] внесла в західний езотеризм істотний внесок, зокрема, в уявлення езотеричних ідей в контексті сучасної науки, включаючи теорію еволюції, геологію, антропологію й расові теорії.[22]
  17. ↑ Проте Є. О. Торчинов писав: «Якщо позбутися жупела "містики" й вести обговорення в рамках проблеми зміни загальнонаукової парадигми, проблеми ізоморфізму свідомості й фізичного світу й навіть онтології свідомості взагалі, діалог між фізиками, філософами, релігієзнавцями та психологами цілком міг би відбутися».[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Index, 2016.
  2. ↑ Kalnitsky, 2003, Sect. 4.2.
  3. ↑ а б Kalnitsky, 2003, с. 129.
  4. ↑ Melton, 2014, Part II.
  5. ↑ Ellwood, 1986, с. 205.
  6. ↑ Religion, 2012.
  7. ↑ Subba Row, 1978.
  8. ↑ а б Kalnitsky, 2003, с. 130.
  9. ↑ Kalnitsky, 2003, с. 131.
  10. ↑ Driscoll, 1912, с. 627.
  11. ↑ Kalnitsky, 2003, с. 132.
  12. ↑ Kalnitsky, 2003, с. 136.
  13. ↑ Hammer, 2003, с. 237.
  14. ↑ а б Kalnitsky, 2003, с. 139.
  15. ↑ Соловьёв, 1911, с. 287.
  16. ↑ Kalnitsky, 2003, с. 140.
  17. ↑ Трефилов, 1994, с. 234.
  18. ↑ Kalnitsky, 2003, с. 142.
  19. ↑ Kalnitsky, 2003, с. 142—143.
  20. ↑ Guénon, 2004, с. 2.
  21. ↑ Guénon, 2004, с. 3.
  22. ↑ Goodrick-Clarke, 2008, с. 225.
  23. ↑ Driscoll, 1912, с. 627—628.
  24. ↑ Торчинов, 2007, Заключение.

Джерела[ред. | ред. код]

Наукові[ред. | ред. код]

Інші[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чи_є_теософія_релігією%3F&oldid=39932439