Трамвай у Пхеньяні
| Трамвай у Пхеньяні | |||
|---|---|---|---|
     Трамвайна система у Пхеньяні | |||
| Опис | |||
| Країна |
 КНДР | ||
| Місто | Пхеньян | ||
| Дата відкриття | 1991 | ||
| Маршрутна мережа | |||
| Кількість маршрутів | 4 | ||
| Довжина маршрутів | 53,5 км | ||
| Основні типи рухомого складу | Swiss Standard tramsd, Таtrа T3, Tatra T4, Tatra T6B5 і Tatra KT8D5d | ||
| Технічні дані | |||
| Ширина колії | 1435 мм | ||
| Тип живлення | контактна мережа | ||
| Електрифікація | 600 в | ||
| |||
 Трамвай у Пхеньяні у Вікісховищі | |||
Пхеньянський трамвай (кор. 평양 궤도전차) — трамвайна система у Пхеньяні, столиці Північної Кореї.
Огляд[ред. | ред. код]
У довоєнний час у Кореї існували три трамвайні системи: у Сеулі, Пусані та Пхеньяні. Втім, трамвай у Пхеньяні не працював після Корейської війни 1950—1953 рр. Трамвай у Сеулі та Пусані пережили війну, але були демонтовані у 1968 році, коли автотранспорт став більш популярним у Південній Кореї, тож станом на 1968 рік на Корейському півострові не лишалося жодного трамвая.
На відміну від Південної Кореї, особисті автомобілі — дуже рідкісне явище у Пхеньяні. Зазвичай північні корейці покладаються на громадський транспорт. Оскільки пальне, котре завозять до країни, переважно надходить на військові потреби, в Пхеньяні головним громадським транспортом є тролейбуси та метро. Втім, оскільки тролейбусні маршрути виявилися надмірно навантаженими, місто вирішило запустити трамвай. Перший маршрут відкрито у 1991 році.
Наприкінці 1990-х місто потерпало від частих відключень електричного струму, оскільки застарілим електростанціям бракувало ресурсів. Відключення струму також вплинуло на роботу трамвая, але останні кілька років ситуація покращилася. У 2003 році ділянку першого маршруту між Пхеньян-йок та Сонгсіном було закрито через поганий стан мосту через річку Тедон.
Раніше іноземним туристам не було дозволено їздити трамваєм, втім нещодавно тури Пхеньяном почали включати в себе й подорож трамваєм.
У 2008 році Міська транспортна компанія Праги продала 20 вживаних вагонів моделі T3 разом із трамвайними рейками пхеньянському підприємству з громадських перевезень. Трамваї було виготовлено наприкінці 1970-х — на початку 1980-х. Зі слів Ондржея Печеного, представника Міської транспортної компанії Праги, дані трамваї перебувають у дуже гарному стані, і можуть працювати мінімум два роки без необхідності ремонту. Трамваї було вироблено чехословацькою фірмою Татра ще за соціалістичних часів. Серед рухомого складу наявні різні види трамваїв, проте серед них відсутні низькопідлогові.
У Північній Кореї також працює трамвай у Чхонджіні, котрий було відкрито у 1999 році.
Маршрути[ред. | ред. код]
На цей момент працюють три маршрути.
- 1 маршрут: Пхеньян-йок (P'yŏngyang-yŏk; 평양역; 平壤驛) — Манґьонде (Man'gyŏngdae; 만경대; 萬景臺)
- 2 маршрут: Тхосон (T'osŏng; 토성; 土城) — Раґран (Rangrang; 락랑; 樂浪) — Мунсу (Munsu; 문수; 紋繡)
- 3 маршрут: Сопхеньян (Sŏp'yŏngyang; 서평양; 西平壤) — Раґран (Rangrang; 락랑; 樂浪)
Станом на 2006 рік, фіксована вартість проїзду складає 5 ₩. Також діють проїзні квитки (시내 차표; 市內車票; sinae ch'ap'yo).
Кимсусанський маршрут[ред. | ред. код]
Існує окремий трамвай, котрий використовують для того, аби возити відвідувачів до Кимсусанського меморіального палацу, де знаходиться тіло покійного президента Кім Ір Сена. Маршрут цілковито відрізняється від інших міських маршрутів і не є пов’язаним із жодним з них. Проїзд безкоштовний. Трамвай ходить метровою колією, у той час як інші трамвайні маршрути в Пхеньяні мають стандартну (1435 мм) колію. Трамвайні вагони вироблено у Швейцарії.
Додаткова література[ред. | ред. код]
- Хаято Кокубу, Shōgun-sama no Tetsudō: Kitachōsen Tetsudō Jijō (将軍様の鉄道 北朝鮮鉄道事情; «Залізниця Любого Вождя: Стан залізниць у Північній Кореї»), 2007. (ISBN 4103037318)