Євстафій Дафномел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євстафій Дафномел
Εὐστάθιος Δαφνομήλης
Народився невідомо
Помер після 1029
Підданство Візантійська імперія
Діяльність військовослужбовець
Титул патрикій
Посада стратег
Військове звання стратег
Рід Дафномели

Євстафій Дафномел (д/н — після 1029) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з малоазійського знатного роду Дафномелів. Ймовірно, розпочав службу за часів імператора Іоанна I. Усе життя провів у війнах з болгарами, здобувши авторитет одного з визначних військовиків. Можливо обіймав посади стратега якихось фем на Балканах. Підтримав спочатку повстання Барди Скліра у 976 році. В подальшому зберігав вірність імператорові Василю II. На 1005 рік мав титул патрикія.

У 998 або 1005 році на чолі флоту рушив до міста Діррахій, яке йому погодився здати Ашот Тароніт, намісник болгарської царя Самуїла I. Слідом за цим Дафномел доклав зусиль щодо відновлення феми Діррахій, стратегом якої став. Здійснював походи проти болгар уздовж Адріатичного моря та до Охридського озера. Відбив декілька спроб болгар повернути собі Діррахій. Успішно здобув фортеці та міста на захід від Охріду.

У 1014 році призначається стратегом Охріда, яке перед тим захопив. У 1018 році витримав облогу на чолі з царем Іваном Владиславом, який загинув у цій битві. Того ж року Євстафій Дафномел остаточного придушив болгарський опір на чолі з воєводою Івацем, що отаборився у фортеці Копринища (в сучасній Албанії). Дафномел захопив цю фортецю після 55-денної облоги, а Івацу відправив до Константинополя. Того ж року знову призначається стратегом феми Діррахій.

У 1029 році долучився до змови на чолі із Костянтином Діогеном, Пресіаном Болгарином, метою якого було повалення імператора Романа III та імператриці Зої та передача влади сестрі останньої Феодорі. Втім змову було викрито, Дафномела позбавлено майна й посади, покарано батогом, а після проведення вулицями Константинополя заслано. Подальша доля невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • KUHN H.-J. Das byzantinische Heer im lO.jmd 11. Jahrhundert. StudienzurOrganisation derTagmata. Wien, 1991
  • Wortley, John, ed. (2010). John Skylitzes: A Synopsis of Byzantine History, 811—1057. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-76705-7.
  • Lilie, Ralph-Johannes; Ludwig, Claudia; Pratsch, Thomas; Zielke, Beate (2013). Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit Online. Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften. Nach Vorarbeiten F. Winkelmanns erstellt. Berlin and Boston: De Gruyter.