Єлизавета Баварська (1478–1504)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Баварська
нім. Elisabeth von Bayern
Ім'я при народженні Єлизавета
Народилася 1478(1478)
Бурггаузен, Священна Римська імперія
Померла 15 вересня 1504(1504-09-15)
Поховання монастир Зелігенталь, Ландсгут
Країна  Ландсгут-Баварське герцогство
Діяльність політична діячка, аристократка
Знання мов німецька
Титул герцогиня Баварська
Рід Віттельсбахи
Батько Георг I Багатий
Мати Ядвіга Ягеллонка
Брати, сестри Рупрехт, Вольфганг, Людвіг, Маргарита
У шлюбі з Рупрехт Пфальцький
Діти Георг, Рупрехт, Отто Генріх, Філіп

Єлизавета Баварська (нім. Elisabeth von Bayern), (нар. 1478 — пом. 15 вересня 1504) — баварська герцогиня з династії Віттельсбахів, донька герцога Ландсгут-Баварії Георга I Багатого та польської королівни Ядвіги Ягеллонки, дружина пфальцграфа Рейнського Рупрехта.

Від 1496 року була призначена спадкоємицею Ландсгут-Баварського герцогства, через що, після смерті Георга I у 1503 році, почалася війна за Ландсгутський спадок. Померла у вересні 1504 року до її закінчення. Її сини отримали частину герцогства, відому надалі як Пфальц-Нойбург, решта — відійшла Баварсько-Мюнхенському герцогству.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 1478 року у родині спадкоємного герцога Ландсгут-Баварії Георга I Багатого та його дружини Ядвіги Ягеллонки. Мала старших братів Рупрехта та Вольфганга і молодшу сестру Маргариту. За іншими даними, серед дітей Георга та Ядвіги згадуються лише доньки Єлизавета та Маргарита.[1]

На момент народження Єлизавети герцогством правив її дід, Людвіг IX, але вже у січні 1479 року він помер, і батько успадкував повноту влади. Серед резиденцій родини були фортеця Траузніц,[2] замок Бурггаузен,[3] Інґольштадтський замок, які голова сімейства розширював та укріплював протягом свого володарювання.

Всупереч сімейним договорам (1392 та 1450 років) династії Віттельсбахів, які передбачали взаємне правонаступництво за відсутності нащадків чоловічої статі, Георг у своєму заповіті від 19 вересня 1496 року зробив спадкоємицею Єлизавету. Тоді ж майбутнім чоловіком герцогині був названий хтось із старших синів її дядька, курфюрста Пфальцу (Людвіг, Рупрехт або Фрідріх).[4] Незважаючи на таємність, про порушення договорів дізнався герцог Баварсько-Мюнхенський Альбрехт IV, потенційний наступник Георга на троні, і виступив проти.

Портрет Рупрехта Пфальцького пензля Ф. Й. Ледерера

У віці близько 21 року Єлизавета взяла шлюб зі своїм 17-річним кузеном Рупрехтом Пфальцьким, пфальцграфом Рейнським. Наречений був третім сином курфюрста Пфальцу Філіпа і раніше обіймав посаду князя-єпископа Фрайзінгу. Весілля мало укріпити позиції нареченої, як спадкоємиці герцогства.[4] Вінчання пройшло 10 лютого 1499 у Гайдельберзі. У подружжя з'явилося четверо синів:

  • Георг (15001504) — близнюк Рупрехта, прожив 3 роки;
  • Рупрехт (15001504) — близнюк Георга, прожив 3 роки;
  • Отто Генріх (15021559) — пфальцграф і герцог Нойбургу у 15051557 роках, курфюрст Пфальцу у 15561559 роках, був одруженим з баварською герцогинею Сусанною, дітей не мав;
  • Філіп (15031548) — пфальцграф і герцог Нойбургу, був одним із потенційних наречених Марії Тюдор, одруженим не був, дітей не мав.

Георг, не будучи певним, що Єлизавета втримає герцогство, у 1501 році всиновив Рупрехта,[4] а восени 1503 — призначив його своїм намісником і передав йому важливі замки Ладсгуту та Бурггаузену. 1 грудня він помер, а 13 грудня у Ландсгуті відбулися збори ландтага, куди Альбрехт IV відправив послів з претензіями на спадок. З відмовою Рупрехта, у лютому 1504 зібрався Імперський камеральний суд, який у квітні офіційно проголосив Альбрехта спадкоємцем, що поклало початок війні за Ландсгутській спадок.

У серпні 1504 року Рупрехт помер від дезинтерії. Єлизавета продовжила бойові дії та зайняла кілька міст. Пішла з життя за три дні після єдиної великої битви даної війни, битви при Венценбасі, 15 вересня 1504 року. Була похована у церкві монастиря Зелігенталь у Ландсгуті.[5] Пфальцькі радники продовжили війну від імені її малолітніх синів.

Війна за Ландсгутський спадок завершилася Кельнським арбітражем 30 липня 1505 року. Вцілілі сини Єлизавети отримали у володіння новостворений Пфальц-Нойбург. Опікуном до їхнього повноліття був призначений Фрідріх Пфальцький, який доводився їм дядьком.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Генріх XVI
 
Маргарита Австрійська
 
Фрідріх II
 
Маргарита Австрійська
 
Владислав II Ягайло
 
Софія Гольшанська
 
Альбрехт II
 
Єлизавета Люксембурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людвіг IX
 
 
 
 
 
Амалія Саксонська
 
 
 
 
 
Казимир IV Ягеллончик
 
 
 
 
 
Єлизавета Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ядвіга Ягеллонка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Johann Dorner: Herzogin Hedwig und ihr Hofstaat: das Alltagsleben auf der Burg Burghausen nach Originalquellen des 15. Jahrhunderts, Burghausen 2002.
  2. Фортеця Траузніц в Ландсгуті. [1] (нім.)
  3. Замок Бурггаузен. [2] (нім.)
  4. а б в Sigmund Ritter von Riezler: Ruprecht, Pfalzgraf bei Rhein. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 29, Duncker & Humblot, Leipzig 1889, стор. 726–728. [3] (нім.)
  5. Монастир Зелігенталь у Ландсгуті. [4] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Nikolaus Orlop: Alle Herrscher Bayerns. 2. Auflage. LangenMüller in der F. A. Herbig Verlagsbuchhandlung GmbH, München 2006, стор. 346–349, ISBN 3-7844-3075-9.

Посилання

[ред. | ред. код]