Єлизавета Баварська (1478–1504)
| Єлизавета Баварська | |
|---|---|
| нім. Elisabeth von Bayern | |
| Ім'я при народженні | Єлизавета |
| Народилася |
1478 Бурггаузен, Священна Римська імперія |
| Померла | 15 вересня 1504 |
| Поховання | монастир Зелігенталь, Ландсгут |
| Країна |
 Ландсгут-Баварське герцогство |
| Діяльність | політична діячка, аристократка |
| Знання мов | німецька |
| Титул | герцогиня Баварська |
| Рід | Віттельсбахи |
| Батько | Георг I Багатий |
| Мати | Ядвіга Ягеллонка |
| Брати, сестри | Рупрехт, Вольфганг, Людвіг, Маргарита |
| У шлюбі з | Рупрехт Пфальцький |
| Діти | Георг, Рупрехт, Отто Генріх, Філіп |
 | |
Єлизавета Баварська (нім. Elisabeth von Bayern), (нар. 1478 — пом. 15 вересня 1504) — баварська герцогиня з династії Віттельсбахів, донька герцога Ландсгут-Баварії Георга I Багатого та польської королівни Ядвіги Ягеллонки, дружина пфальцграфа Рейнського Рупрехта.
Від 1496 року була призначена спадкоємицею Ландсгут-Баварського герцогства, через що, після смерті Георга I у 1503 році, почалася війна за Ландсгутський спадок. Померла у вересні 1504 року до її закінчення. Її сини отримали частину герцогства, відому надалі як Пфальц-Нойбург, решта — відійшла Баварсько-Мюнхенському герцогству.
Народилась 1478 року у родині спадкоємного герцога Ландсгут-Баварії Георга I Багатого та його дружини Ядвіги Ягеллонки. Мала старших братів Рупрехта та Вольфганга і молодшу сестру Маргариту. За іншими даними, серед дітей Георга та Ядвіги згадуються лише доньки Єлизавета та Маргарита.[1]
На момент народження Єлизавети герцогством правив її дід, Людвіг IX, але вже у січні 1479 року він помер, і батько успадкував повноту влади. Серед резиденцій родини були фортеця Траузніц,[2] замок Бурггаузен,[3] Інґольштадтський замок, які голова сімейства розширював та укріплював протягом свого володарювання.
Всупереч сімейним договорам (1392 та 1450 років) династії Віттельсбахів, які передбачали взаємне правонаступництво за відсутності нащадків чоловічої статі, Георг у своєму заповіті від 19 вересня 1496 року зробив спадкоємицею Єлизавету. Тоді ж майбутнім чоловіком герцогині був названий хтось із старших синів її дядька, курфюрста Пфальцу (Людвіг, Рупрехт або Фрідріх).[4] Незважаючи на таємність, про порушення договорів дізнався герцог Баварсько-Мюнхенський Альбрехт IV, потенційний наступник Георга на троні, і виступив проти.
У віці близько 21 року Єлизавета взяла шлюб зі своїм 17-річним кузеном Рупрехтом Пфальцьким, пфальцграфом Рейнським. Наречений був третім сином курфюрста Пфальцу Філіпа і раніше обіймав посаду князя-єпископа Фрайзінгу. Весілля мало укріпити позиції нареченої, як спадкоємиці герцогства.[4] Вінчання пройшло 10 лютого 1499 у Гайдельберзі. У подружжя з'явилося четверо синів:
- Георг (1500—1504) — близнюк Рупрехта, прожив 3 роки;
- Рупрехт (1500—1504) — близнюк Георга, прожив 3 роки;
- Отто Генріх (1502—1559) — пфальцграф і герцог Нойбургу у 1505—1557 роках, курфюрст Пфальцу у 1556—1559 роках, був одруженим з баварською герцогинею Сусанною, дітей не мав;
- Філіп (1503—1548) — пфальцграф і герцог Нойбургу, був одним із потенційних наречених Марії Тюдор, одруженим не був, дітей не мав.
Георг, не будучи певним, що Єлизавета втримає герцогство, у 1501 році всиновив Рупрехта,[4] а восени 1503 — призначив його своїм намісником і передав йому важливі замки Ладсгуту та Бурггаузену. 1 грудня він помер, а 13 грудня у Ландсгуті відбулися збори ландтага, куди Альбрехт IV відправив послів з претензіями на спадок. З відмовою Рупрехта, у лютому 1504 зібрався Імперський камеральний суд, який у квітні офіційно проголосив Альбрехта спадкоємцем, що поклало початок війні за Ландсгутській спадок.
У серпні 1504 року Рупрехт помер від дезинтерії. Єлизавета продовжила бойові дії та зайняла кілька міст. Пішла з життя за три дні після єдиної великої битви даної війни, битви при Венценбасі, 15 вересня 1504 року. Була похована у церкві монастиря Зелігенталь у Ландсгуті.[5] Пфальцькі радники продовжили війну від імені її малолітніх синів.
Війна за Ландсгутський спадок завершилася Кельнським арбітражем 30 липня 1505 року. Вцілілі сини Єлизавети отримали у володіння новостворений Пфальц-Нойбург. Опікуном до їхнього повноліття був призначений Фрідріх Пфальцький, який доводився їм дядьком.
.jpg)
,_Herzog_von_Bayern-Landshut_-_4528_-_Bavarian_State_Painting_Collections.jpg)
- ↑ Johann Dorner: Herzogin Hedwig und ihr Hofstaat: das Alltagsleben auf der Burg Burghausen nach Originalquellen des 15. Jahrhunderts, Burghausen 2002.
- ↑ Фортеця Траузніц в Ландсгуті. [1] (нім.)
- ↑ Замок Бурггаузен. [2] (нім.)
- ↑ а б в Sigmund Ritter von Riezler: Ruprecht, Pfalzgraf bei Rhein. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 29, Duncker & Humblot, Leipzig 1889, стор. 726–728. [3] (нім.)
- ↑ Монастир Зелігенталь у Ландсгуті. [4] (англ.)
- Nikolaus Orlop: Alle Herrscher Bayerns. 2. Auflage. LangenMüller in der F. A. Herbig Verlagsbuchhandlung GmbH, München 2006, стор. 346–349, ISBN 3-7844-3075-9.
- Віттельсбахи (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Генеалогія Єлизавети Баварської (англ.)
- Генеалогія Рупрехта Пфальцького (англ.)
|
