Іван Ненов
| Іван Ненов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Иван Ненов | ||||
 | ||||
| При народженні | Иван Василев Ненов | |||
| Народження |
17 травня 1902[1][2][…] Софія, Болгарія | |||
| Смерть | 4 вересня 1997[1] (95 років) | |||
| Софія, Болгарія | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Жанр | ню | |||
| Навчання | Національна художня академія Болгарії | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Нікола Марінов | |||
| Відомі учні | Ларикова Стефанка Димитрова | |||
|
| ||||
 Іван Ненов у Вікісховищі | ||||
Іван Ненов (болг. Иван Василев Ненов; 17 травня 1902, Софія, Болгарія — 4 вересня 1997, Софія, Болгарія) — болгарський станковий живописець (надавав перевагу масляній і темперній техніці), мозаїст, кераміст XX століття. Як мистецтвознавець, публікував дослідні тексти. Відомий своїми портретами, картинами, що зображають оголених жінок, часто на тлі відкритого простору: на морському березі, в отворі балконного отвору [4] . Починаючи з ранніх студентських робіт демонстрував найвищу мальовничу культуру, витонченість колориту, вільне володіння малюнком людської фігури [5] .
Біографія[ред. | ред. код]
Іван Нонев народився 17 травня 1902 року. У 1925 закінчив Академію мистецтв у Софії по класу живопису, в майстерні професора Ніколи Марінова. Вступив до Товариства нових художників [6] .
На початку 1944 на його студію в Софії впала бомба. Майстерня вигоріла дотла. Вогонь знищив близько ста творів, створених з 20-х рр.[7]
У 50-ті, до всіх бід додалася нова: художник був репресований «за формалізм» (те ж саме, втім, сталося і з більшістю незалежно мислячих, орієнтованих на європейський рівень живопису художників того покоління). Тоді ж Ненов відкрив для себе чисто художні, декоративні властивості кераміки, не пов'язані з утилітарною її функцією [8] . Після звільнення з Національної академії образотворчих мистецтв і заборони на професію живописця (ні виставляти, ні продавати свої роботи йому було не можна), освоїв професію гончара і скульптора в жанрі малої пластики: теракота, шамот, глазур.
На відміну від ряду менш стійких колег, Іван Ненов не йшов компроміс. Вимушено залишаючись в ізоляції, він розумів, наскільки висока ціна свободи для художника, і готовий був платити цю ціну [9].
Творчість[ред. | ред. код]
Стилістично багато з характерних для Ненова робіт складені, як шаради, з низки відсилань до історії сучасного мистецтва. Пластичний розвиток художника йшов паралельно з пікассовськими неокласицистськими речами, з метафізичним живописом Джорджо де Кіріко [10], з досвідом деяких сюрреалістів: Далі, Тангі; деякою мірою, з експериментами Стржемінського (але без ухиляння у безпредметність).
Своєрідною візитівкою Івана Ненова стали його полотна з жінками перед дзеркалом і / або біля балкона з краєвидом на море в Созополі [11]. Роботи виконані в особливій, розробленій Неновим техніці, чи доступній для наслідування [12]. Сильно висвітлений, благородно стриманий колорит привносить в картини світлоносну просторовість.
Зображення в мережі[ред. | ред. код]
- Жінка перед дзеркалом, 1930-і роки. [Архівовано 29 серпня 2015 у Wayback Machine.] [9] [Архівовано 29 серпня 2015 у Wayback Machine.] Олія. Приватна колекція
- Сіньйора Россі, 1936.[недоступне посилання з серпня 2019] Олія[недоступне посилання з серпня 2019] [10][недоступне посилання з серпня 2019] Міська галерея мистецтв Софії (болг.)
Література[ред. | ред. код]
- Клинчаров, Евгени; Ненов, Иван. Разговори с Иван Ненов: Мисли на художника за изкуството [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.] — ARS Millenniums, 2001. — 200 с. — ISBN 9549086631.
- Марков, Константин, „Форма и пространство в творчеството на Иван Ненов“, в Известия на Исторически музей, Кюстендил, т.XVI, Велико Търново, 2010 г., с.381 – 388.
Посилання[ред. | ред. код]
- Artnet.com [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [11] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Arcadja.com [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [12] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Иван Ненов: „Моделите ми бяха все от живота...“ [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] (последното интервю преди смъртта му), сп. „Европа 2001“, брой 3/1997
- Картини: „Пейзаж“ (1920-те) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.], „На село“ (1920-те) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], „Портрет на момиче“ (1928) [Архівовано 8 лютого 2007 у Wayback Machine.], „Ваза с лалета“ (1950-те) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] „Утринен полъх“ (1970) [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.], „След плажа“ (1975)[недоступне посилання з серпня 2019]„Момичета край морето“ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Произведения на Иван Ненов в галерия Ценности [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Произведения на Иван Ненов в галерия Виктория [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Репродукции на шест картини на Иван Ненов
- Мила Вачева, Светлите картини на Иван Ненов [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.], в-к „24 часа“, 26 април 2012
- Момчето пред прозореца[недоступне посилання з серпня 2019] филм на Владимир Ангелов за Иван Ненов
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Nedeva-Wegener J. Nenov, Ivan // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T061654
- ↑ Ненов архітектонічно вибудовує поетику і пластичну конструкцію предметів та фігур у просторі, звертаючись до почуття зв'язку природи ілюдини: Николова, Станислава (22 травня 2012). Пластичният свят на Иван Ненов / 110 години от рождението на големия български художник (болг.). Zarzala. Архів оригіналу за 31 травня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
- ↑ Иван Ненов - крайният модернист (болг.). Dnevnik.bg. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
- ↑ Входили до Товариства нових художників крім інших живописці Бенч Обрешков, Кирил Цонев, Олександр Жендов, Стоян Сотіров. Головував скульптор Іван Фунев.
- ↑ В цьому відношенні, Ненов був, на жаль, не самотній: подібна доля в 1944 спіткала майстерню і весь корпус робіт живописця Обрешкова ; те саме сталося і з софійським ательє аквареліста Штиркелова.
- ↑ Антропоморфний посудину, 1972. Шамот, глазур [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [1] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] Колекція «Боян Радев»
- ↑ Данаилов, Георги (1992). ЗА ИВАН НЕНОВ С ПОКЛОН (болг.). СЛОВОТО. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
- ↑ Русев, Светлин. Иван Ненов (1902-1997) (болг.). ArtPrice.bg. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 3 червня 2015.
- ↑ Як художник-мислитель, що не піддавався імпульсивним пориванням, академік Іван Ненов спочатку пропрацьовував концепцію для серій своїх картин, і писав їх довго, сумлінно промальовуючи структуру композиції; звертаючись до живої моделі, скоріш, як до анатомічного довідника… (згадує галерист Олександр Апостолов, що близько знав Ненова): Вачева, Мила (26 квітня 2012). Светлите картини на Иван Ненов (болг.). «24 Часа». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
- ↑ Етапи порятунку реставраторами / фото ( 1 [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] , 2 [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [3] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] , 3 [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [4] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] , 4 [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [5] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] , 5 [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [6] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] , 6 [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [7] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] , 7 [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] [8] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] ) картини Івана Ненова «Материнство» постраждала від рук вандалів.
|
