Іван Педросо
Спортивні медалі | |||
---|---|---|---|
Іван Педросо | |||
Представник Куба | |||
Легка атлетика | |||
Олімпійські ігри | |||
Золото | Сідней 2000 | довжина | |
Чемпіонати світу | |||
Золото | Гетеборг 1995 | довжина | |
Золото | Афіни 1997 | довжина | |
Золото | Севілья 1999 | довжина | |
Золото | Едмонтон 2001 | довжина |
Іван Лазаро Педроса Солер (ісп. Iván Lázaro Pedroso Soler; нар. 17 грудня 1972, Гавана, Куба) — кубинський стрибун у довжину. Олімпійський чемпіон, чотириразовий чемпіон світу.
Біографія[ред. | ред. код]
Педросо починав займатися легкою атлетикою як бігун на середні дистанції. Однак згодом, на одному зі шкільних легкоатлетичних змагань, неабиякий потенціал Івана саме як стрибуна помітив Мілан Матос (колишній кубинський стрибун у довжину, а на той час тренер). Для подальших тренувань Педросо поїхав слідом за тренером до Сантьяго-де-Куба.
Дебют на міжнародній арені відбувався у рідному місті Івана Гавані, на юніорському чемпіонаті Центральної Америки та Карибів 1990 року. У змаганнях спортсменів, вік яких не перевищує 20 років, Педросо, котрому на той момент було лише 17, виборов друге місце з результатом 7,74 м. Першим зарубіжним стартом для атлета став юніорський (не старше 19 років) легкоатлетичний чемпіонат світу, котрий відбувся влітку 1990 року в болгарському місті Пловдів. Починаючи з 1991 року кубинець виступав лише на дорослих змаганнях.
Олімпійські ігри[ред. | ред. код]
В своїй першій Олімпіаді Іван взяв участь коли йому не було і 20-ти. Однак це не завадило Педросо потрапити до фіналу змагань і посісти там 4-ту сходинку, поступившись лише американцям: Карлу Льюїсу, Майку Пауеллу та Джо Гріну.
Через чотири роки, кубинець розглядався як один з фаворитів ігор в Атланті, оскільки був на той час діючим чемпіоном світу та закінчив сезон 1995 року з найкращим результатом серед усіх атлетів (8,71 м). Однак травма отримана на початку березня 1996-го не дала змоги належним чином підготуватия до головного старту чотириріччя. І хоча до фіналу Іван все ж пробився, однак у підсумку посів лише 12-ту позицію з результатом 7,75 м.
На сіднейську Олімпіаду Педросо прибув як головний фаворит турніру стрибунів у довжину. І він таки здобув перемогу, однак для цього мусив проявити не тільки свій талант, але й психологічну стійкість. Оскільки перед останньою спробою він поступався господарю змагань Джею Таурімі, котрий у своїй п’ятій спробі встановив новий рекорд континенту (Австралія і Океанія). Однак в останньому стрибку Педросо показав результат 8,55 м, що дозволило йому здобути золоту медаль.
Чемпіонати світу[ред. | ред. код]
Першим світовим чемпіонатом для Педросо став турнір в Штутгарті. Іван пробився до фіналу змагань з другим результатом в кваліфікації, однак в самому фіналі через травму не виконав жодної залікової спроби.
Наступні чотири чемпіонати світу стали переможними для кубинця. Особливо відчутною перевага над конкурентами була у Гетеборзі, коли Івану вдалася спроба на 8,70 м.
На останньому для себе чемпіонаті світу, що проходив у Парижі в 2003-му, Педросо був у списках учасників змагань. Однак через травму він не зміг виконати жодної залікової спроби навіть у кваліфікації.
Інші змагання[ред. | ред. код]
Першим серйозним досягненням на дорослому рівні для Івана став виграш бронзової нагороди на Панамериканських іграх 1991 року, котрі відбувалися в Гавані. В подальшому Педросо тричі поспіль ставав переможцем даних змагань (у 1995, 1999 та 2003 роках). Останнім значущим турніром для атлета теж стали Панамериканські ігри. У 2007 році Івану не вистачило кількох сантиметрів аби піднятися на п’єдестал пошани: з результатом 7,86 метра він залишився 4-им.
Також кубинець двічі брав участь у кубку світу: в 1998-му – переміг, у 2002-му – виборов срібло.
Незарахований рекорд[ред. | ред. код]
У 1995 році, на змаганнях у високогірному Сестрієре, Педросо стрибнув на 8,96 м, що перевершує світовий рекорд на один сантиметр. Однак даний результат не був зараховий, оскільки показник анемометра був визнаний недійсним.
Тренерська діяльність[ред. | ред. код]
Наприкінці сезону 2010 року французький стрибун потрійним Тедді Тамго оголосив, що його новим тренером стане Іван Педросо.[1] У серпні 2013-го на чемпіонаті світу в Москві Тедді став третім в історії легкої атлетики спортсменом (після Джонатана Едвардса та Кенні Геррісона), котрий зумів стрибнути далі 18 метрів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ european-athletics.org (2010). French prodigy Tamgho comes of age. Архів оригіналу за 28 серпня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті ІААФ(англ.)
|
|
Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про легкоатлета. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Кубинські стрибуни у довжину
- Кубинські олімпійські чемпіони
- Чемпіони світу зі стрибків у довжину
- Чемпіони світу з легкої атлетики в приміщенні
- Призери Панамериканських ігор 1991 року
- Призери Панамериканських ігор 1995 року
- Призери Панамериканських ігор 1999 року
- Призери Панамериканських ігор 2003 року
- Бронзові призери Панамериканських ігор
- Уродженці Гавани
- Чемпіони літніх Олімпійських ігор 2000
- Легкоатлети на літніх Олімпійських іграх 1992
- Легкоатлети на літніх Олімпійських іграх 1996
- Легкоатлети на літніх Олімпійських іграх 2000
- Легкоатлети на літніх Олімпійських іграх 2004
- Медалісти літньої Універсіади 1997