Ікона Миколи Мокрого

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ікона Миколи Мокрого без оклада

Київська ікона святого Миколи (Мокрого) — найдавніша відома чудотворна ікона святого Миколая, перша чудотворна ікона Русі, найшанованіша святиня Софії Київської.

До 1943 року зберігалася на хорах собору, в іконостасі Миколаївського вівтаря, праворуч від царських врат, як храмовий образ. Сьогодні зберігається в США в середовищі української еміграції.

Історія[ред. | ред. код]

«Чудо про немовля в Києві»[ред. | ред. код]

В давнину на Русі собливою популярністю користувалося «Чудо про немовля в Києві», що датується дослідниками часом не пізніше 1091 року.

Легенда розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам'яті. Вони повертались до Києва по Дніпру в човні. В дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до чудотворного образу святого Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом св. Миколая» на хорах Софії Київської.[джерело?] Саме через цю подію ікона Миколи Чудотворця за часів митрополита Єфрема й отримала назву Миколи Мокрого.[1]

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Перше наукове дослідження ікони здійснив перед реставрацією у 1882 році Адріян Прахов, який датував її 10 століттям і вважав візантійською за походженням. У 20-х роках 20 століття ікону ще раз відреставрували фахівці Всеукраїнського музейного містечка.[джерело?]

Зникнення[ред. | ред. код]

Восени 1943 року, напередодні вступу до Києва радянських військ, ікону було вивезено до Варшави єпископом Переяславським Мстиславом (Скрипником). Там він передав її архиєпископові Палладію (Відибіді-Руденку), який переправив святиню до Америки. Вона перебувала спершу в його помешканні, потім у Торонто, нарешті в Бруклині. Сьогодні зберігається в руках віруючих Української православної церкви США.

Повернення в Україну[ред. | ред. код]

Під час звернення Президента України Володимира Зеленського, було анонсовано повернення ікони в Україну, за що Президент висловив подяку ієрархам, духовенству та вірним української православної церкви США.[2]

Списки ікони[ред. | ред. код]

  • Ікона святого Миколи Доброго - список ікони Миколи Мокрого, перед якою сталось "Чудо з половчином в Києві".[3][4]
  • Ікона святого Миколи Жидичинського - ікона, що згадується в Іпатіївському літописі від 1227 року. Відповідно до тексту літопису, князь Данило Галицький поїхав "клянятись та молитись" святому Миколі в Жидичин, що на Волині.[3]
староукр."Еха Данилъ въ Жидичинъ кланѧтьсѧ и молитисѧ ст҃моу Николѣ."

укр. "Їде Данило в Жидичин кланятись та молитись святому Миколі."

  • Ікона святого Миколая Дворищенського - завдяки якій отримав зцілення найстарший син Володимира Мономаха князь новгородський Мстислав Великий.[1] За легендою Мстиславові приснився Микола Чудотворець з пропозицією допомоги, якщо князь помолиться Миколі, що в Софії Київській. Князь відправив посольство в Київ, проте посли повернулись з іконою Миколи, яку знайшли плаваючою в озері Ільмень біля острова Липно.
  • Ікона святого Миколи Липного.

Вшанування[ред. | ред. код]

За давньою традицією щочетверга після літургії перед чудотворною іконою відправлявся молебень із акафістом св. Миколаю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Микола Мокрий»: з історії найдавнішого чудотворного образу Софії КиївськоїУкраїни. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  2. Стратегія захисту для кожної цивілізованої держави – тиснути на Росію, щоб відновити мир – звернення Президента України. 9.4.2022. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  3. а б Найдавніша чудотворна ікона святого Миколи Мокрого. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  4. Про половчина, переданого на поруку святому Миколі. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 10 квітня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Миколи Мокрого і Миколи Пустинського: пошук утрачених раритетів] [Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine.]