Імамат Фута-Джаллон
| Імамат Фута-Джаллон | |
| Прапор | |
.svg) | |
| Дата створення / заснування | 1725 |
|---|---|
| Форма правління | Теократія |
| Мова комунікації | фульфульде |
| Час/дата припинення існування | 18 листопада 1896 |
 | |
 Імамат Фута-Джаллон у Вікісховищі | |
Фута-Джаллон — держава фульбе на території плато Фута-Джаллон в центрі сучасної Гвінеї у 18 — 19 ст.
Виникнення[ред. | ред. код]
Вперше скотарі-кочівники фульбе з'явились на цій території , ймовірно, в 13-14 ст., пізніше сюди мігрували групи фульбе з районів Фута-Торо, Томбукту, Масіни. Поступово переходячи від кочового до осіло-відгінного скотарства і землеробства, фульбе в цій області на кінець 17 -го ст. стає одним з найчисленніших і найсильніших народів, для якого було властиве уже помітне соціально-майнове розшарування. Сім'ї і споріднені сільськогосподарські групи різнились за чисельністю, розмірах господарства, багатства, використовувалась праця рабів.
Війна ісламізованого вельможества фульбе проти старих господарів краю - дьялонке, що почалась у 20-х рр. 18 -го ст. завершилась наприкінці 70-х рр. цього ж ст. перемогою мусульман на чолі із Карамоко Альфою.
Розвиток та загибель[ред. | ред. код]
Під час війни було створена ранньофеодальна теократична держава, фульбська знать, під контроль якої потрапили величезні земельні володіння та більша частина іноплеменного населення краю, стала панівним класом. Голова держави - альмамі ( аль-імамі, від арабського «амма» - ватажок, керівник мусульманської громади) мав одночасно і духовну і світську владу. Правителі імамату вибирались на зборах знаті з двох кланів - альфая (нащадки Карамоко Альфи, під керівництвом котрого і почалась війна) і сорія (нащадки Ібрагіма Сорі Великого, що отримав вирішальні перемоги в 70-х рр. 18 ст.). Влада альмамі була обмежена радою знаті. Держава поділялась на провінції і приходи. Суспільство імамату Фута-Джаллон складалось з двох основних категорій людей : вільних (фульбе -мусульмани, дьялонке-мусульмани та інші) і сервільних і напівсервільних груп (у т.ч. раби, люди напіврабського стану і члени ремісничих каст). Сервільне (невільне) населення складало в різний час від 1|5 до 1|3 загальної кількості жителів і грало дуже важливу роль у виробництві.
У васальній залежності від правителів Фута-Джаллону перебували багато племен сусідніх областей. Імамат провадив жваву торгівлю з багатьма районами Західного Судану. Ісламізація, що охопила більшість населення Фута-Джаллону, супроводжувалась поширенням арабської писемності.
Наприкінці 19- го ст. в результаті французької колоніяльної експансії імамат на чоі із Букар Біро зазнав поразки, внаслідок чого був включений як протекторат (1897) до складу колонії Французька Гвінея.
Джерела[ред. | ред. код]
- Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». 1987. - 671с. с.523.
Посилання[ред. | ред. код]
- Фульбе держави // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.