Інгульський Петро Мокійович
| Інгульський Петро Мокійович | |
|---|---|
| Народився |
4 (17) липня 1912 або 1912[1] Медівка, Оратівський район, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер |
22 липня 1976 або 1976[1] Львів, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Личаківський цвинтар[2] |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | письменник |
| Галузь | творче та професійне письмоd[1] і публіцистика[1] |
| Alma mater | НТУ «ХПІ» |
| Знання мов | українська[1] |
| Учасник | німецько-радянська війна |
Петро Мокійович Інгу́льський (04(17).07.1912, с. Медівка, нині Оратів. р-ну Вінн. обл. — 22.07.1976, Львів) — український радянський прозаїк. Член Спілки письменників України (1955). Лавреат республіканської премії ім. Я. Галана за кращий публіцистичний твір (1970).
Закінчив Харківський хіміко-технологічний інститут (1937). Учасник німецько-радянської війни. Від 1946 — відповідальний секретар львівської обл. газети «Вільна Україна»; упродовж 1965—1972 — директор видавництва «Каменяр». Відповідальний секретар Львівської організації СПУ (1946–1976). Твори друкувалися від 1947 року. Осн. теми творчості — соціальні перетворення на західноукраїнських землях, турботи і праця людей. Автор публіцистичниг книг «Слово про побратимів» (1968), «З усіх доріг» (1977; обидві — Львів), «Клятва і пам'ять» (Київ, 1983). Заслужений працівник культури Української РСР (18.08.1972).
Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 1).
- http://esu.com.ua/search_articles.php?id=13341 [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-5