Інокентій Міку-Кляйн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інокентій Міку-Кляйн, ЧСВВ
Inocențiu Micu-Klein
Єпископ Інокентій Міку-Кляйн, ЧСВВ
2-й Єпископ Фаґарша
28 вересня 1732 — 7 травня 1751
Обрання: 12 липня 1729, потвердження 11 вересня 1730
Інтронізація: 28 вересня 1732
Церква: Румунська греко-католицька церква
Попередник: Йоан Джурджу Патакі
Наступник: Петру Павел Арон
 
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Національність: румун
Ім'я при народженні: Йоан Міку
Ioan Micu
Народження: 1692(1692)
Саду[d], Сібіу, Румунія
Смерть: 22 вересня 1762(1762-09-22)
Рим, Папська держава
Священство: 23 вересня 1729
Єп. хіротонія: 5 листопада 1730

CMNS: Інокентій Міку-Кляйн у Вікісховищі

Інокентій Міку-Кляйн (хресне ім'я Йоан, рум. Inocențiu Micu-Klein; 1692, Саду — 22 вересня 1768, Рим) — румунський церковний і культурний діяч, василіянин, греко-католицький єпископ Фаґараша в 1730—1751 роках. Один із головних представників румунського національного відродження та ініціатор руху під назвою Трансільванська школа.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1692 року в трансільванскому селі Саду, Габсбурзька монархія (нині жудець Сібіу, Румунія). Гімназійні студії завершив у колегії єзуїтів у Клужі. У 1722—1725 роках навчався на факультеті філософії в Академічній колегії в Клужі, а в 1725 році розпочав студії богослов'я в Трнаві.

18 листопада 1728 року, після смерті попереднього єпископа Йоана Джурджу Патакі, на виборчому синоді єпархії Фаґараша Йоан Міку-Кляйн набрав найбільше голосів, хоч ще був молодим і не мав закінчених студій. 12 липня 1729 року імператор Карл VI, призначив його новим єпископом Фаґараша. 5 вересня 1729 року йому було присвоєно звання барона, а 23 вересня того ж року Міку став священником і відразу ж вступив до Василіанського чину. Папа Климент XII підтвердив його обрання 11 вересня 1730 року і вже 5 листопада 1730 року він отримав єпископські свячення з рук мукачівського єпископа Геннадія Бізанція. Офіційна інтронізація у Фаґараші відбулася 28 вересня 1732 року. 11 грудня 1732 року єпископ Інокентій Міку-Кляйн отримав місце в Трансильванському парламенті.

Відразу після інтронізації він скликав церковний синод, який видав 20 декретів про адміністративні, дисциплінарні, сакраментальні питання. У 1737 році він переніс адміністративний центр єпархії з Фаґараша в Блаж, де в 1741 році заклав підвалини катедрального собору.

Як член Парламенту Трансільванії Інокентій Міку-Кляйн почав наполягати на виконанні Угоди про те, що перехід до греко-католицизму принесе з собою римо-католицькі привілеї для румунських мешканців та кінець кріпацтва.

Спочатку вимагаючи прав для духовенства та новонавернених, він незабаром став подавати прохання про свободу для всіх румунів. Єпископ Міку-Кляйн був тим, хто порушив питання скасування кріпацтва за сорок років перед його скасуванням (де-факто в Трансільванії кріпацтво було скасоване в 1786 році). Його наполегливість у відстоюванні прав і свобод для румунського народу зрештою призвела до того, що в 1744 році його вислано до Риму зі щомісячною пенсією, а 7 травня 1751 року він офіційно пішов у відставку з посади єпископа Фаґараша.

Помер 22 вересня 1768 року в Римі, похований у церкві святих мучеників Сергія і Вакха.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ISNI — 2012.
  2. Faceted Application of Subject Terminology
  3. а б Find a Grave — 1996.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Corneliu Albu. Pe urmele lui Ion-Inocențiu Micu-Klein. — Bucharest 1983.
  • Augustin Bunea. Din istoria Românilor. Episcopul Ioan Inocențiu Klein (1728—1751). — Blaj 1900.
  • Dumitru Stăniloae. Lupta și drama lui Inocențiu Micu Clain // Biserica Ortodoxă Română, 88. — Bucharest 1968.
  • Aloisiu Tăutu. Testamentul și moartea Episcopului Inocențiu Micu-Klein // Buna Vestire, 9. — Rome 1970.

Посилання

[ред. | ред. код]