Інститут святого Станіслава
| Інститут святого Станіслава | |
|---|---|
 | |
| Інститут святого Станіслава | |
| 46°05′50″ пн. ш. 14°28′18″ сх. д. / 46.09722° пн. ш. 14.47167° сх. д.Координати: 46°05′50″ пн. ш. 14°28′18″ сх. д. / 46.09722° пн. ш. 14.47167° сх. д. | |
| Тип | інститут і будівля |
| Країна |
 Словенія |
| Засновано | 1905 |
| Засновник | Антон Бонавентура Єгліч |
| Адреса |
Štula 23 1210 Любляна Шентвид, Словенія |
| Сайт | en.stanislav.si |
 | |
 St. Stanislaus Institute у Вікісховищі | |
Інститут святого Станіслава (словен. Zavod svetega Stanislava) — словенський католицький навчальний заклад. Розташований у Шентвиді. Початок процесу створення сягає кінця XIX століття, коли єпископ Любляни Антон Бонавентура Єгліч запропонував ідею відкриття першої повноцінної словеномовної старшої середньої школи. Після багатьох складнощів, пов'язаних з відмовою міської влади дати дозвіл на будівельні роботи в центрі міста, 16 липня 1901 Єгліч заклав перший камінь у будівництво закладу. Через чотири роки, 21 вересня 1905, будівельні роботи було завершено; навчальний заклад було названо на честь святого Станіслава Костки.[1]
Словеномовна старша середня школа діяла до 28 квітня 1941, коли німецька влада експропріювала в неї будівлю. Викладачі та учні не могли в ній проводити заняття протягом трьох років. Під час Другої світової війни на території школи знаходилось відділення гестапо.[2] Після завершення війни будівля школи слугувала місцем концентрації захоплених у полон бійців Словенського домобранства, більшість з яких пізніше була страчена: частина — у Шентвиді (поховані у братській могилі за Шентвидським цвинтарем),[3] частина — на Куцій долині, (словен. Kucja dolina),[4][5][6] частина — на Кочевському Розі.[3]
Далі будівля використовувалась військовими — була сховищем для бійців Югославської Народної Армії, які у 1991 залишили її в поганому стані.[7]
Після здобуття незалежності Словенією у 1991 будівля знову повернулася під управління Католицької церкви. Тут почала проводити навчання класична єпископальна середня школа (словен. Škofijska klasična gimnazija). З 1 вересня 1993 в будівлі школи розміщений інститут.
Крім єпископальної середньої школи (нині Інститут св. Станіслава), в будівлі знаходяться також Єгліцький студентський гуртожиток, студентський гуртожиток імені Янеза Франчішка Гнідовця, музична школа, Словенський дім, дошкільний заклад Доброго Пастиря та початкова школа Алоїзія Шуштара.
17 травня 1996 в рамках апостольської подорожі до Словенії Папа Римський Іоанн Павло ІІ відвідав Інститут св. Станіслава.[8]
Директори[ред. | ред. код]
- Борут Кошир (1993—2000)
- Антон Ямник (2000—2006)
- Роман Глобокар (2006—2018)
- Тоне Чешен (з 2018)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Koneczny, Feliks. 1918. Polska w kulturze powszechnej. Kraków: Krakowska Ekspozytura Biura Patronatu dla Spółek Oszczęd i Pożyczek, p. 137.
- ↑ Griesser-Pečar, Tamara. 2007. Razdvojeni narod: Slovenija 1941-1945: okupacija, kolaboracija, državljanska vojna, revolucija. Ljubljana: Mladinska knjiga, p. 177.
- ↑ а б Šentvid Mass Grave no. 1 on Geopedia. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Dežman, Jože. 2009. Poročilo Komisije vlade Republike Slovenije za reševanje vprašanj prikritih grobišč: 2005-2008. Ljubljana: Družina.
- ↑ Ferenc, Mitja, & Ksenija Kovačec-Naglič. 2005. Prikrito in očem zakrito: prikrita grobišča 60 let po koncu druge svetovne vojne. Celje: Muzej novejše zgodovine Celje, p. 73.
- ↑ Big Brezar Shaft Mass Grave on Geopedia. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ St. Stanislaus Institute website, History [Архівовано 2012-03-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Saint Stanislav’s Institution. en.stanislav.si. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 5 жовтня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 26 квітня 2020 у Wayback Machine.]