Аболмасов Андрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Аболмасов
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 6 жовтня 1969(1969-10-06)
Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть 17 серпня 2014(2014-08-17) (44 роки)
Хрящувате, Краснодонський район, Луганська область, Україна
(підрив міни)
Поховання Лісове кладовище
Псевдо «Док»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аболмасов.

Андрі́й Ві́кторович Аболма́сов (нар.6 жовтня 1969 — пом.17 серпня 2014, поблизу Луганська) — український військовик, фельдшер медичного пункту 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», старший сержант Збройних сил України[1]. Учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрій Аболмасов народився 6 жовтня 1969 року в Києві у родині військовослужбовця. За походженням — росіянин.

У 1989 році закінчив Київське медичне училище № 2 за спеціальністю «фельдшер».[2] Після закінчення медучилища проходив строкову військову службу в ВПС СРСР.

Мешкав у Дарницькому районі Києва. Брав активну участь у Євромайдані взимку 2013—2014 років. 19 лютого 2014 року приєднався до 8-ї «афганської» сотні самооборони Майдану.

На фронт вирушив добровольцем. Старший сержант батальйону «Айдар», фельдшер медичного пункту.

Загинув 17 серпня 2014 року у боях під Луганськом: коли ворожий снаряд влучив у будівлю, де були українські військові, Аболмасов прикрив чотирьох побратимів — («айдарівців» Юрія Надашкевича «Фізика», Олексія Мельника «Балку» та Віталія Мороза «Горця», а також мінометника з іншого підрозділу, ім'я якого поки невідоме) від вибуху своїм тілом[1].

Похований у Києві на Лісовому кладовищі. Залишились батьки, дружина-неповносправна та дочка Богдана.

Вшануваня пам'яті[ред. | ред. код]

  • 1 вересня 2015 року в Києві на будівлі медичного коледжу імені П. І. Гаврося, по вулиці Академіка Білецького 16, де навчався Андрій Аболмасов, на його честь відкрито меморіальну дошку[3].
  • У листопаді 2019 році Панельну вулицю в Дніпровському районі Києва перейменовано на вулицю Андрія Аболмасова.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 40.
  • Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Небесна гвардія: Аболмасов Андрій Вікторович. Небесна гвардія. Архів оригіналу за 02.02.2017. Процитовано 21.01.2017.
  2. ↑ Випускники коледжу
  3. ↑ Відкрита пам'ятна дошка на честь військового фельдшера учасника АТО Андрія Аболмасова[недоступне посилання]
  4. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять шість разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аболмасов_Андрій_Вікторович&oldid=40624076