Адигейськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Адигейськ
рос. Адыгейск
адиг. Адыгэкъалэ
Герб Адигейська Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Адигея
Муніципальний район Міський округ Адигейськ
Код ЗКАТУ: 79 403
Код ЗКТМО: 79703000001
Основні дані
Час заснування 1969
Статус міста 1976
Населення 12 368 осіб (2012)
Площа 31,5 км²
Поштові індекси 385200
Телефонний код +7 01
Географічні координати: 44°52′48″ пн. ш. 39°11′24″ сх. д. / 44.88000000002777767° пн. ш. 39.19000000002777284° сх. д. / 44.88000000002777767; 39.19000000002777284Координати: 44°52′48″ пн. ш. 39°11′24″ сх. д. / 44.88000000002777767° пн. ш. 39.19000000002777284° сх. д. / 44.88000000002777767; 39.19000000002777284
Вебсторінка adigeisk.ru
Мапа
Адигейськ (Росія)
Адигейськ
Адигейськ

Адигейськ (Адигея)
Адигейськ
Адигейськ

Мапа


CMNS: Адигейськ у Вікісховищі

Адиге́йськ (рос. Адыге́йск; адиг. Адыгэкъалэ) — місто республіканського підпорядкування на північному заході Адигеї[1].

Чисельність населення муніципального утворення «Місто Адигейськ» становить 14 539 осіб (на початок 2007 року), зокрема: місто Адигейськ — 12 368 осіб (2012), аул Гатлукай — 1 513 осіб (2010), хутір Псекупс — 909 осіб (2010).

Національний склад населення (2002): адиги (черкеси) — 77,48 %, росіяни — 18,59 %.

Розташований у Передкавказзі, на березі Краснодарського водосховища, за 8 км від залізничної станції Псекупс на лінії КраснодарГарячий Ключ Північно-Кавказької залізниці, за 85 км на південний схід від Майкопа, за 15 км від Краснодару[1].

Місто було побудоване для мешкання жителів аулів і хуторів, затоплених при споруді Краснодарського водосховища. Значна частина населення працює в Краснодарі.

З 1976 по 1992 місто називалося Теуче́зьк на честь адигського народного поета-ашуга Цугу Теучежа (18551940).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Большая Российская энциклопедия: В 30 т. / Председатель науч.-ред. совета Ю. С. Осипов. Отв. ред С. Л. Кравец. Т. 1. А — Анкетирование. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2005. — 766 с.: ил.: карт.

Посилання[ред. | ред. код]