Алжирці у Великій Британії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Алжирці у Сполученому Королівстві є жителями Сполученого Королівства з Алжиру. Серед них є іммігранти алжирського походження та їхні нащадки британського походження.


За даними Інформаційного центру про надання притулку та біженців (ICAR), алжирське населення Великої Британії не є добре відомим чи зрозумілим широкому загалу.[1] Чисельність алжирців була невеликою до початку 1990-х років, з тих пір вона зросла, частково в результаті громадянської війни в Алжирі 1991—2002 років. Проте населення залишається невеликим у порівнянні з іншими, більш усталеними групами біженців.[1] ICAR також стверджує, що «існує мало відчуття єдиної „спільноти“» алжирців у Великій Британії та що існує певний ступінь взаємної підозри серед британських алжирців[1].

Демографія[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення Великої Британії 2001 року, у Великій Британії проживало 10 670 алжирців[2]. Перепис 2011 року зафіксував 23 601 жителя Англії, 328 Уельсу[3], 895 Шотландії[4] та 132 Північної Ірландії, які народилися в Алжирі[5]. За оцінками Управління національної статистики, у 2017 році 33 000 жителів Великої Британії народилися в Алжирі[6].

Розміщення населення[ред. | ред. код]

Більшість алжирців у Великій Британії можна знайти в районі Великого Лондона, зокрема Волтемстоу, Еджвер, Лейтон і Фінсбері Парк (район) (останній з яких став широко відомий як «Маленький Алжир»).[7] Окрім британської столиці, значні громади алжирців проживають у Глазго, Шеффілді, Бірмінгемі, Манчестері, Лестері та Борнмуті.[7]

Національна асоціація британських арабів класифікує іммігрантів, які народилися в Алжирі, як арабів. На основі даних перепису 2011 року це вказує на те, що вони є п'ятою за чисельністю популяцією британських арабів за країною народження.[8]

Вік і стать[ред. | ред. код]

Розслідування 2007 року, проведене Міжнародною організацією з міграції, показало, що алжирська громада у Великій Британії в цілому була досить молодою, близько половини всіх алжирців у Великій Британії, за прогнозами, були віком до 40 років.[7] Як уже пояснювалося, алжирська громада у Великій Британії є досить невеликою, але швидко розвиваючою етнічною групою. Те саме дослідження МОМ показало, що з усіх алжирців, які проживають у Великій Британії, 20 % з них були зареєстровані в переписі 1991 року і ще 30 % в переписі 2001 року, а решта 50 % прибули протягом першого десятиліття 21 століття.[7] З точки зору статі, перепис населення 2001 року показав, що 71 % алжирців у Великій Британії були чоловіками, тоді як останні оцінки припускають, що дисбаланс між чоловіками та жінками може бути ще більшим. Вважається, що це пов'язано з тим, що чоловіки без документів мають більше шансів дістатися до Великої Британії, ніж жінки без документів.[7]

Релігія[ред. | ред. код]

Більшість алжирців, які проживають у Великій Британії, є мусульманами. Мечеть Східного Лондона приваблює багато алжирців. Проте мечеть Сулейманіє, яка належить британсько-турецькій громаді, також повідомляється, що приваблює багато алжирців (особливо алжирських турків).[9]

Особи, які шукають притулку[ред. | ред. код]

Алжир є значним джерелом шукачів притулку до Великої Британії. Більшість із них є законослухняними та мирними громадянами, але численні алжирці, які проживають у Великій Британії, привернули увагу громадськості через свої екстремістські погляди.[10] Алжир є найбільшим джерелом заявок на надання притулку з арабської Північної Африки до Великої Британії та поряд із Сомалі, Демократичною Республікою Конго, Нігерією та Сьєрра-Леоне як африканськими країнами з найбільшою кількістю осіб, які звертаються за правами на притулок та отримують право в них.[11] Нижче наведено таблицю, яка показує кількість алжирців, які подали заявки на притулок у Великій Британії, порівняно з кількістю тих, хто фактично його отримав (1998—2007).[11]

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Отримані заявки 1,260 1,385 1,635 1,140 1,060 550 490 255 225 260
Прийняті заявки 310 475 65 65 20 5 10 5 0 0
Відхилені заявки 950 910 1,570 1,075 1,040 545 480 250 225 260
Відсоток успіху 25 % 34 % 4 % 6 % 2 % 1 % 2 % 2 % 0 % 0 %

Набуття громадянства[ред. | ред. код]

Нижче наведено таблицю, яка показує, скільки алжирців отримали британське громадянство та право на проживання (1998—2007).

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Особи, які отримали громадянство 332[12] 376[13] 629[14] 705[15] 1,345[16] 1,145[17] 1,255[18] 1,485[19] 1,015[20] 1,170[21]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Elyes Gabel: актор, відомий своїми ролями в драмах BBC Casualty і Waterloo Road, а також своєю роллю в 1 і 2 сезонах серіалу «Гра престолів».
  • Тарік О'Ріган: композитор. Він є лауреатом двох премій British Composer Awards, а деякі його роботи були відзначені двома номінаціями на Греммі
  • Сай Кернін, британський співак/автор пісень і музикант
  • Рачіда Ламарі: письменниця, музикант і культурний діяч. Вона є засновницею культурної організації Culturama
  • Сімона Лабіб, шотландська актриса
  • Фейсал Беттаче, англійський професійний футболіст, який грає на позиції півзахисника Олдем Атлетік на правах оренди з Куїнс Парк Рейнджерс.
  • Заїда Бен-Юсуф: фотограф-портретист, народилася в Англії, де провела свої перші роки до переїзду до Америки. У 1901 році журнал Ladies Home Journal вважав її однією з «найвидатніших жінок-фотографів Америки».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Information Centre about Asylum and Refugees : Navigation guides : Algerians. web.archive.org. 16 липня 2011. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 2 грудня 2022.
  2. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 17 червня 2009. Архів оригіналу за 17 червня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  3. ↑ webarchive.nationalarchives.gov.uk https://webarchive.nationalarchives.gov.uk/ukgwa/20160105160709/http://www.ons.gov.uk/ons/rel/census/2011-census/quick-statistics-for-england-and-wales-on-national-identity--passports-held-and-country-of-birth/rft-qs213ew.xls. Процитовано 2 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  4. ↑ 2011 Census: Key Results from Releases 2A to 2D. Scotland's Census (англ.). Процитовано 2 грудня 2022.
  5. ↑ Northern Ireland Statistics and Research Agency. Wikipedia (англ.). 22 вересня 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  6. ↑ Office for National Statistics. Wikipedia (англ.). 3 вересня 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  7. ↑ а б в г д International Organization for Migration. Wikipedia (англ.). 22 листопада 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  8. ↑ Appendix 6. web.archive.org. 8 жовтня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 2 грудня 2022.
  9. ↑ webarchive.nationalarchives.gov.uk (PDF) https://webarchive.nationalarchives.gov.uk/ukgwa/20120920001108/http://www.communities.gov.uk/documents/communities/pdf/1202966.pdf. Процитовано 2 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  10. ↑ '100 known Algerian terrorists came to this country as asylum seekers'. www.telegraph.co.uk. Процитовано 2 грудня 2022.
  11. ↑ а б rds immigration and asylum. web.archive.org. 17 грудня 2008. Архів оригіналу за 17 грудня 2008. Процитовано 2 грудня 2022.
  12. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  13. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  14. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  15. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  16. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 12 липня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2007. Процитовано 2 грудня 2022.
  17. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 26 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  18. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 26 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  19. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 26 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  20. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 24 березня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
  21. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 22 листопада 2009. Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2009. Процитовано 2 грудня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алжирці_у_Великій_Британії&oldid=37834406