Аломантія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіль

Алома́нтія (від грец. halo, «сіль» + manteia «ворожіння») — гадання на солі, що здійснювалося давніми народами.

Сіль, як і борошно, відіграє важливу роль у народній символіці, тому і виникло багато приказок з її участю — просипка солі, клятва на солі, сварка як результат розсипання солі тощо.

Східні слов’яни здавна клали сіль під престол у церкві для отримання цілющої сили. Однак Стоглавий собор заборонив її використання у церквах, але й досі сіль використовується народом у гаданнях, особливо на святки [1].

При ворожбі кристали солі кидаються у повітря і інтерпретується форма, яку кинута сіль сприймає у повітрі або на землі [2]. Інший спосіб — випаровання води з соляного розчину і інтерпретація візерунка, сформованого сіллю, що кристалізувалася.

Одна із форм аломантії включає кидання кристалів солі у полум’я і є також різновидом піромантії.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Аксиномантия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907
  2. Sara Sklaroff (30 липня 2006). Stolen babies, a lost ship and a new kind of alchemy. By Sara Sklaroff. The Washington Post. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)