Андричев інститут
| Андричев інститут | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 28 червня 2013 | |||
| Абревіатура | Андрићев институт | |||
| Приналежність | бюджетна установа | |||
| Розташування | Андричград Вишеград, Республіка Сербська, БіГ | |||
| Країна |
 Боснія і Герцеговина і  Республіка Сербська | |||
| Адреса |
Трг. Николе Тесле бб, Андрићград Вишеград, 73240 (Nikola Tesla Square, Andrićgrad Višegrad) | |||
| Тип | освітня організаціяd | |||
Андричев інститут (серб. Андрићев институт, англ. the Andrić Institute) — елітний інститут суспільних наук, мистецтва і літератури, відкритий у місті Андричград Вишеград (Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина) 28 червня 2013 року[1]. Отримав ім'я на честь легендарного югославського письменника Іво Андрича. Інститут функціонує як бюджетна установа на кошти Республіки Сербської та Сербії.
Директором інституту є режисер Емир Кустуриця. В комітет управління входять Олег Айрапетов, Светозар Раяк, Мирослав Перишич, Перо Симич, Іван Обрадович[2]. У складі інституту є власна бібліотека[sr].
Структура[ред. | ред. код]
Інститут був зареєстрований у Східному Сараево окружним судом 20 червня 2013 року[3]. У складі інституту діють:
- Відділення історії
- Відділення літератури
- Відділення східознавства
- Відділення кінематографа
- Відділення засобів масової інформації
З 1 грудня 2014 року діє Міжнародний науковий комітет Відділення історії; спеціально була заснована програма заходів інституту, присвячених початку Першої світової війни. Науковий комітет визначає теми і зміст номерів щомісячного журналу «Историјске свеске». Всі випуски у електронній формі, доступні на сайті Андричева інституту[4]. Відділенням засобів масової інформації випускається журнал Іскра («Искра»)[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
Інститут вручає з 2016 року премію імені Іво Андрича за кращий роман і сукупну літературну діяльність.
- У 2016 році лауреатами премії стали Володимир Кецманович за роман «Усама» і Матія Бечкович за сукупну літературну діяльність і книгу «Три поеми»[6][7].
- У 2017 році лауреатами премії стали Душан Ковачевич за сукупну літературну діяльність і драму «Гіпноз однієї любові», а також Захар Прилєпін за роман «Обитель» та збірку «Сім життів»[8][9][10].
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
-
площа Миколи Тесли у Андричграді, Вишеград -
-
-
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Отворен Андрићев институт («РТС», 28. јун 2013) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Приступљено 19. 8. 2015.
- ↑ Веб-сајт Андрићевог института. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
- ↑ Registrovan Andrićev institut u Andrićgradu [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](серб.)
- ↑ Веб сајт Андрићевог института — публикације. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
- ↑ ИСКРА — Електронске новине Андрићевог института. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Кецмановић и Бећковић добитници награде Института Иво Андрић [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.](серб.)
- ↑ Бећковић: Надам се да би се и Андрић сагласио са одлуком жирија [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.](серб.)
- ↑ Прилепину и Ковачевићу уручена награда у Андрићграду [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.](серб.)
- ↑ «Андрић» за животно дело Ковачевићу и Прилепину [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.](серб.)
- ↑ Захар Прилепин получил премию имени Иво Андрича за роман «Обитель» и сборник «Семь жизней» [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.](серб.)(англ.)
Див. також[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про університет, коледж або інший заклад вищої освіти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про Боснію і Герцеговину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |