Андричев інститут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андричев інститут
Основні дані
Засновано 28 червня 2013
Абревіатура Андрићев институт
Приналежність бюджетна установа
Розташування Андричград Вишеград, Республіка Сербська, БіГ
Країна  Боснія і Герцеговина і  Республіка Сербська
Адреса Трг. Николе Тесле бб, Андрићград Вишеград, 73240
(Nikola Tesla Square, Andrićgrad Višegrad)
Тип освітня організаціяd

Андричев інститут (серб. Андрићев институт, англ. the Andrić Institute) — елітний інститут суспільних наук, мистецтва і літератури, відкритий у місті Андричград Вишеград (Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина) 28 червня 2013 року[1]. Отримав ім'я на честь легендарного югославського письменника Іво Андрича. Інститут функціонує як бюджетна установа на кошти Республіки Сербської та Сербії.

Директором інституту є режисер Емир Кустуриця. В комітет управління входять Олег Айрапетов, Светозар Раяк, Мирослав Перишич, Перо Симич, Іван Обрадович[2]. У складі інституту є власна бібліотека[sr].

Структура[ред. | ред. код]

Інститут був зареєстрований у Східному Сараево окружним судом 20 червня 2013 року[3]. У складі інституту діють:

  • Відділення історії
  • Відділення літератури
  • Відділення східознавства
  • Відділення кінематографа
  • Відділення засобів масової інформації

З 1 грудня 2014 року діє Міжнародний науковий комітет Відділення історії; спеціально була заснована програма заходів інституту, присвячених початку Першої світової війни. Науковий комітет визначає теми і зміст номерів щомісячного журналу «Историјске свеске». Всі випуски у електронній формі, доступні на сайті Андричева інституту[4]. Відділенням засобів масової інформації випускається журнал Іскра («Искра»)[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

Інститут вручає з 2016 року премію імені Іво Андрича за кращий роман і сукупну літературну діяльність.

  • У 2016 році лауреатами премії стали Володимир Кецманович за роман «Усама» і Матія Бечкович за сукупну літературну діяльність і книгу «Три поеми»[6][7].
  • У 2017 році лауреатами премії стали Душан Ковачевич за сукупну літературну діяльність і драму «Гіпноз однієї любові», а також Захар Прилєпін за роман «Обитель» та збірку «Сім життів»[8][9][10].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Отворен Андрићев институт («РТС», 28. јун 2013) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Приступљено 19. 8. 2015.
  2. Веб-сајт Андрићевог института. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
  3. Registrovan Andrićev institut u Andrićgradu [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](серб.)
  4. Веб сајт Андрићевог института — публикације. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
  5. ИСКРА — Електронске новине Андрићевог института. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  6. Кецмановић и Бећковић добитници награде Института Иво Андрић [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.](серб.)
  7. Бећковић: Надам се да би се и Андрић сагласио са одлуком жирија [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.](серб.)
  8. Прилепину и Ковачевићу уручена награда у Андрићграду [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.](серб.)
  9. «Андрић» за животно дело Ковачевићу и Прилепину [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.](серб.)
  10. Захар Прилепин получил премию имени Иво Андрича за роман «Обитель» и сборник «Семь жизней» [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]